Камінчук Анатолій Семенович
КАМІНЧУ́К Анатолій Семенович (19. 02. 1939, Київ — 01. 12. 2021, там само) — письменник, перекладач. Чоловік Н. Левчик, батько О. Камінчук. Член НСПУ (1978). Літ. премії ім. Н. Забіли (1998), «Благовіст» (1999), ім. Лесі Українки (2000), ім. Д. Нитченка (2002), ім. В. Близнеця (2006), ім. В. Сосюри (2007). Закін. Київський університет (1968). Учителював на Житомирщині, перебував на журналіст. і видавн. роботі; 1986–2012 — завідувач відділу прози і заст. гол. ред. ж. «Київ». Дебютував 1965 добіркою віршів у ж. «Дніпро». Більшість поет. книг присвяч. дітям. Лірика зб. «Свічадо» (1969), «Кленовий поріг» (1973), «Рілля» (1979), «Червона клечінь» (1986), «Хліб-сіль» (1988; усі — Київ) близька до народнопісен. джерел, багатоманітна за жанрами і формами. У зб. оповідань та етюдів «Білий сніг кульбаб» (1985) опоетизував Полісся. У його перекл. українською мовою вийшла поема «Мама і нейтронна бомба» Є. Євтушенка (К., 1990). Окремі твори К. перекладено рос., білорус., молд., азерб., польс. мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Ластівки. 1972; Равлик-Павлик. 1974; Дятликова школа. 1977; Трамвайчик. 1979; Веселе полювання. 1982; Льодохід. 1985; Прапорець. 1986; Дятлик школу відкриває. 1989; Хочу азбуку вивчати. 1991; Зоопарк: Вірші для дітей. 2009 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Фольварочний В. Струмені непідробної щирості // Рад. Житомирщина. 1968, 17 серп.;
- Головко Д. Над річкою Бережанкою // Друг читача. 1986, 14 серп.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
