Камінь-Каширський
КА́МІНЬ-КАШИ́РСЬКИЙ — місто Волинської області, райцентр. Міськраді підпорядк. села Олексіївка та Підцир’я. Знаходиться на р. Цир (притока Прип’яті, бас. Дніпра), за 130 км від обл. центру та за 560 км від Києва. Площа 14,73 км2. Насел. 10 818 осіб (2001, складає 110,0 % до 1989), переважно українці. Залізнична станція. На тер. К.-К. та його околиць виявлено поселення доби бронзи (2 тис. до н. е.) та раннього заліза (8–6 ст. до н. е.). Тут збереглися залишки городища, оточеного земляним валом і ровом, та курган. могильник часів Київ. Русі. Вперше згадується у писем. джерелах 1196, коли волин. князь Роман Мстиславич побудував фортецю для захисту пн. кордонів. Згодом виникло укріплене городище, яке мало назви Кошер і Каширськ. Декілька разів згадується в Галиц.-Волин. літописі під назвами Каменець та Камень, уперше — 1213, за правління Данила Галицького та Василька Романовича. 1241 місто зруйнували монголо-татари. Від 1340 — у межах кордонів Великого князівства Литовського. До серед. 16 ст. у різноманіт. джерелах згадується як Камінь і Каширськ. Литов. князь Любарт Ґедимінович відбудував фортецю. 1370 налічувалося 29 димів і мешкало 122 особи. Від поч. 15 ст. — у володінні князів Санґушків. 1340 Каширську надано Маґдебур. право. 1628 А. Санґушко-Каширський засн. у місті домінікан. монастир (1832 кляштор. костел перетворено на парафіяльний). Після його смерті К.-К. відійшов до родини Красицьких (володіли ним до кін. 18 ст.). За умовами Люблін. унії 1569 увійшов до складу Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у межах кордонів Рос. імперії. 1570 тут мешкало 288, 1583 — 456, 1629 — 322, 1897 — 1,2 тис. осіб. 1882 відкрито однокласне нар. училище. 1913–15 побудовано залізницю, яка зв’язала К.-К. з м. Ковель (нині Волин. обл.). Під час 1-ї світової війни побл. міста проходила лінія фронту. За Ризьким договором 1921 К.-К. знову відійшов до Польщі, адмін. належав до Пінського пов. Поліс. воєводства. 1923 у К.-К. створ. повіт. староство. Від 1939 — у складі УРСР. Від 1940 — райцентр. Від 29 червня 1941 до 16 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Від 2-ї пол. вересня 1943 протягом місяця місто утримували рад. партизани. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 1959 у місті мешкало бл. 4,9 тис., 1979 — 8 тис., 1998 — 11,4 тис. осіб. Нині у К.-К. працюють маслозавод, хлібозавод, льонозавод, друкарня, дерево-обробне підприємство. У місті — 2 заг.-осв. школи, ПТУ, міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, Будинок школяра, 3 дитсадки; Будинок культури, Камінь-Каширський історико-краєзнавчий музей, центр. рай. б-ка, рай. бібліотека для дітей; рай. лікарня та поліклініка; ДЮСШ, станція юних техніків; відділ. 4-х банків. Виходить г. «Полісся». Сім колективів худож. самодіяльності мають звання «народний», зокрема хор. капела «Колорит», ансамбль нар. пісні «Родовід», хор ветеранів війни та праці «Дзвони пам’яті», оркестр нар. інструментів «Тоніка». Реліг. громади: 2 — УПЦ МП, 1 — УПЦ КП, 1 — РКЦ, 1 — євангел. християн-баптистів, 1 — християн віри євангельської, 1 — свідків Єгови. Пам’ятки архітектури: каплиця домінікан. монастиря (1637), Свято-Іллін. церква (1700), церква Різдва Богородиці (1723). Встановлено мемор. комплекс Слави воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак на честь 50-річчя створення УПА. Серед видат. уродженців — літературознавець, чл.-кор. АН УРСР Є. Шабліовський, кібернетик В. Гарбарчук; графік, дизайнер О. Ґембик.
Фотоілюстрації
