Кам’янське городище

КА́МʼЯНСЬКЕ ГОРОДИ́ЩЕ — археологічна памʼятка скіфського періоду. Роз­таш. на дюн­ному мисі лівого берега Дні­пра у межах м. Камʼянка-Дні­провська Запоріз. обл. Виявив 1899 Д. Сердюков, досліджували Б. Граков (1938–40, 1945–50), від 1987 — Скіф. екс­педиція Ін­ституту археології НАНУ (Київ) під керівництвом Н. Гаврилюк. Виникло на­прикінці 5 — на поч. 4 ст. до н. е., мало пл. 12 км², яку від­окремлював від степу земляний вал вис. 2 м. Культур. шар залягає лінзами діаметром до 1-го км і потуж. у серед. частині до 1-го м. Від­крито залишки садиб із каркас., напів­землянк., назем. житл. будівлями та госп. ямами, бронзоливарні майстерні, майстерні з обробле­н­ня кістки і рогу, кузні. Зна­йдено чорнолаковий, ліпний посуд, вироби з бронзи, заліза, кістки й рогу, монети Боспор. царства, Істрії, Ольвії, фрагменти амфор, скляних речей, бронз. і золоті прикраси. Мешканці за­ймалися землеробством та скотарством, примітив. ремеслами, домашнім виробництвом. На думку Б. Гракова, К. г. було торг., ремісн. й адм. центром Степ. Скіфії, у межі якого входило Знамʼян. городище (2 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.), що ві­ді­гравало роль акрополя. Натомість С. Ольговський вважає його сезон. торжищем кочових скіфів, Н. Гаврилюк — екон. центром Степ. Скіфії, конгломератом скотар. с-щ, які виникли на місцях зимівок і контролювали найкращі плавневі пасовища та пере­хрестя важливих сухопут. і водних шляхів (при цьому Знамʼян. городище з К. г. не повʼязане). На поч. н. е. тут існувало від­крите с-ще, у 3–4 ст. н. е. — поселе­н­ня черняхівської культури, на поч. 18 ст. рос. імператор Петро І побудував фортецю Камʼяний Затон.

Завантажити статтю