Кам’янське городище

Визначення і загальна характеристика

КА́М’ЯНСЬКЕ ГОРОДИ́ЩЕ  — археологічна пам’ятка скіфського періоду. Розташ. на дюнному мисі лівого берега Дніпра у межах м. Кам’янка-Дніпровська Запоріз. обл. Виявив 1899 Д. Сердюков, досліджували Б. Граков (1938–40, 1945–50), від 1987 — Скіф. експедиція Інституту археології НАНУ (Київ) під керівництвом Н. Гаврилюк. Виникло наприкінці 5 — на поч. 4 ст. до н. е., мало пл. 12 км², яку відокремлював від степу земляний вал вис. 2 м. Культур. шар залягає лінзами діаметром до 1-го км і потуж. у серед. частині до 1-го м. Відкрито залишки садиб із каркас., напівземлянк., назем. житл. будівлями та госп. ямами, бронзоливарні майстерні, майстерні з оброблення кістки і рогу, кузні. Знайдено чорнолаковий, ліпний посуд, вироби з бронзи, заліза, кістки й рогу, монети Боспор. царства, Істрії, Ольвії, фрагменти амфор, скляних речей, бронз. і золоті прикраси. Мешканці займалися землеробством та скотарством, примітив. ремеслами, домашнім виробництвом. На думку Б. Гракова, К. г. було торг., ремісн. й адм. центром Степ. Скіфії, у межі якого входило Знам’ян. городище (2 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.), що відігравало роль акрополя. Натомість С. Ольговський вважає його сезон. торжищем кочових скіфів, Н. Гаврилюк — екон. центром Степ. Скіфії, конгломератом скотар. с-щ, які виникли на місцях зимівок і контролювали найкращі плавневі пасовища та перехрестя важливих сухопут. і водних шляхів (при цьому Знам’ян. городище з К. г. не пов’язане). На поч. н. е. тут існувало відкрите с-ще, у 3–4 ст. н. е. — поселення черняхівської культури, на поч. 18 ст. рос. імператор Петро І побудував фортецю Кам’яний Затон.

Завантажити статтю