Катастрофа

Визначення і загальна характеристика

КАТАСТРО́ФА (від грец. ϰαταστροφή — пере­ворот, кінець, загибель) — несподіване лихо; подія, яка спричиняє людські жертви, руйнува­н­ня або знище­н­ня різних обʼєктів і матеріальних цін­ностей, мас­штабне погірше­н­ня стану довкі­л­ля та інші трагічні наслідки. За причиною виникне­н­ня К. поділяють на природні (стихійні) і техноген­ні, за мас­штабами — на глобал., нац., регіон., локал. (місцеві) й обʼєктові. Крім того, соц.-екон. негаразди в житті су­спільства, повʼяз. зі зміною держ. ладу, можуть зумовити соц. (гуманітарні) К. Для ліквідації наслідків К. створюють спец. рятув. служби. Якщо мас­штаби К. над­звичайно великі, а її наслідки тяжкі, країні, яка по­страждала, ін. держави можуть надавати допомогу (добровольці-рятувальники, лікарі, грош. допомога, медикаменти, предмети першої необхідності тощо).

Р. В. Пилипчук, Н. М. Фещенко

Ката­строфа екологічна (К. е.) — над­звичайна кризова екологічна ситуація локального, регіонального або глобального мас­штабу, що становить значну неочікувану за­грозу для су­спільства. К. е. призводять до повного поруше­н­ня екол. рівноваги в екосистемах, масової загибелі організмів, мають не­сприятливі екол., екон. і соц. наслідки для регіонів. Комітет ВООЗ із про­блем сучас. су­спільства ви­значає К. як явища природи або акції людини, які становлять за­грозу для життя насел. такого ступ., що змушує його звернутися по допомогу ззовні. Залежно від причин виникне­н­ня К. е. поділяють на К. природні й антропоген­ні. Від­повід­но до номенклатури аварій і К., за­пропонованої ВООЗ, роз­різняють такі їхні види: метеорол. (бурі, урагани, торнадо, циклони, буревії, морози, спека, посуха тощо), топол. (повені, сніг. обвали, зсуви та ін.), телуричні та тектонічні (землетруси, виверже­н­ня вулканів), аварії (вихід з ладу тех. споруд — гребель, тунелів, будівель, шахт, пожежі, аварії кораблів, по­їздів, отрує­н­ня води в системах водопо­стача­н­ня). У цьому пере­ліку лише аварії є антропоген. К., решта — стихійне лихо, проте і стихійне лихо може спричинити аварію (такі К. е. називають комбінованими, напр., землетрус, що призводить до руйнува­н­ня АЕС, селеві потоки, які по­шкоджують дамбу накопичувача від­ходів). За швидкістю роз­витку К. е. бувають повільні (зумовлені накопиче­н­ням в організмі людини ксенобіо­тиків унаслідок по­ступового, іноді прихованого, надходже­н­ня їх у довкі­л­ля), швидкі (роз­виваються протягом 6 год.), мит­тєві (людина гине за короткий проміжок часу — до 1 год.); за мас­штабами і кількістю загиблих — невеликі (спричиняють смерть не більше 3-х осіб) і великі. Роз­різняють К. е. ненавмисні і навмисні. Прикладом остан­ніх може бути екоцид. За проявом К. е. класифікують на явні й приховані, за причин. чин­никами — на психо- і техноген­ні. У порушен­ні будь-якої технології завжди присутній елемент психоген. природи — не­зна­н­ня, не­дбалість, по­спіх під час виготовле­н­ня деталей, приладів, від­сутність коштів для створе­н­ня очис. споруд, профілакт. сигналізацій, помилки в роз­рахунках, недотрима­н­ня техніки без­пеки.

Літ.: Маршалл В. Основные опасности химических производств. Москва, 1989; Зербино Д. Д. Антропоген­ные экологические ката­строфы. К., 1991; Зербіно Д. Д., Гжегоцький М. Р. Екологічні ката­строфи в світі та в Україні. Л., 2005.

Д. Д. Зербіно

Ката­строфа природна (К. п.) — великомас­штабна подія, спричинена проявом природних (геологічних, геоморфологічних, гідрологічних, метеорологічних, біо­логічних) процесів та явищ у довкіл­лі. К. п. є пере­важно результатом впливу на певну територію склад. комбінації ендо- та екзоген. процесів, що призводить до числен­них людських жертв, руйнува­н­ня будівель, ін. матеріал. втрат. Напр., надмірна сейсмічна активність може спричинити такі явища, як цунамі, зсуви, селі й повені, а виверже­н­ня вулканів — селі й пожежі, знище­н­ня лісів, посівів та поселень. На від­міну від стихій. лих, К. п. здебільшого не мають раптового характеру, вони зароджуються протягом місяців (посухи, циклони) і навіть десятиріч (опустелюва­н­ня, де­градація ґрунтів). Тому місце, де може від­бутися К. п., часто про­гнозують, що дає змогу здійснити превентивні заходи, зокрема евакуацію насел., укріпле­н­ня будівель, збереже­н­ня матеріал. цін­ностей. Серед прикладів К. п. — потуж. землетрус у Туреч­чині (1999), цунамі в Індонезії (2004), ураган «Катріна» у США (2005; збитки становили 81,5 млрд дол. США). Найбільше вулканічне виверже­н­ня за остан­ні десятилі­т­тя сталося 1991 на г. Пінатубо у Філіп­пінах, воно вплинуло на клімат у всьому світі. За даними Центру дослідж. стихій. лих, кількість К. п. збільшується: 1973–82 у світі їх зафіксовано 1,5 тис., 1983–92 — 3,5 тис., 1993–2002 — 6 тис. Це повʼязують із процесами геодинаміч. роз­витку Землі, глобал. потеплі­н­ням та швидким зро­ста­н­ням кількості населе­н­ня. У період 2001–10 1-е м. посіли метеорол. К. п. (45 %), 2-е м. — гідрол. (35 %), 3-є м. — геофіз. (12 %). Людство найбільше страждає від тропіч. штормів і повеней (по 32 %), землетрусів (12 %) і посух (10 %). На поч. 2010 спо­стерігалося чергове виникне­н­ня Ель-Нінь­йо — феномену різкого під­вище­н­ня температури поверх­невого шару води Тихого океану на 5–9 °С на площі бл. 10 млн км², у травні того ж року — Ля-Нінья — зниже­н­ня температури поверх­ні води у тропіч. зоні Тихого океану до рівня, меншого від клімат. норми. Найменшу площу льодового покриву Арктики зафіксовано у вересні 2010 (4,6 млн км², що на 2 млн км² менше ніж довго­строк. серед. показник). Найнебезпечнішою тенденцією роз­витку К. п. вважають зниже­н­ня ступ. захищеності від них людей і техно­сфери. Лише за остан­ні 35 р. нараховано бл. 3,8 млн жертв і 4,4 млрд по­страждалих від К. п. Найбільшого впливу небезпеч. природ. процесів і явищ за­знають Азія (38 %), Америка (26 %), на Африку та Європу припадає по 14 %, Океанію — 8 % їхньої заг. кількості. Щорічні матеріал. втрати від К. п. оцінюють у 100 млрд дол. США.

Літ.: Кукал З. Природные ката­строфы. Москва, 1985; Крисаченко В. С. Природні ката­строфи: легенди, гіпотези, факти. К., 1989; Дворжак Й. Земля, люди, ката­строфи. К., 1999; Ионина Н., Кубеев М. Сто великих ката­строф. Москва, 1999; Данилишин Б. М. Природно-техноген­ні ката­строфи: про­блеми економічного аналізу та управлі­н­ня. К., 2001; Гошовський С. В., Рудько Г. І., Преснер Б. М. Екологічна без­пека техно­природних геосистем у звʼязку з ката­строфічним роз­витком геологічних процесів. К., 2002.

І. П. Ковальчук, Є. А. Іванов

Ката­строфа техноген­на (К. т.) — мас­штабна аварія на техноген­ному обʼєкті, яка призводить до масової загибелі людей, іноді — до екол. К. Однією з особливостей К. т. є її випадковість, чим вона від­різняється від терактів. К. т. можуть спричинити паніку, транс­порт. колапс, а також при­звести до зро­ста­н­ня або втрати авторитету влади. Їх класифікують на К. зумовлені не­дбалістю обслуговуючого персоналу, зовн. чин­никами, непередбачуваними і небажаними наслідками штат. функціонува­н­ня технол. систем; за обʼєктом — на індустр. (вибухи, витік токсич. речовин на заводах хім. та харч. пром-стей, аварії на АЕС тощо) та транс­порт­ні (авіаката­строфи, дорож.-транс­порт­ні пригоди, аварії кораблів та ін.). За місцем виникне­н­ня роз­різняють аварії на АЕС з руйнува­н­ням вироб. споруд і радіо­актив. за­брудне­н­ням території; на ядер. установках інж.-дослід. центрів із радіо­актив. за­брудне­н­ням території; на хімічно небезпеч. обʼєктах із викидом у довкі­л­ля сильнодіючих отруй. речовин; у н.-д. установах або на під­приємствах, які за­ймаються роз­робле­н­ням, виробництвом, зберіга­н­ням і транс­портува­н­ням бактеріал. засобів і препаратів з викидом їх у довкі­л­ля; авіаката­строфи, наслідками яких є значні жертви; зі­ткне­н­ня або сходже­н­ня з рейок по­їздів, що призводить до руйнува­н­ня залізнич. шляхів, будівель у насел. пунктах, масової загибелі людей; аварії на водних комунікаціях, у результаті яких отруйні речовини потрапляють в акваторії портів, прибереж. територій, внутр. водойм; аварії на очис. спорудах, трубо­проводах, в енергосистемах; гідродинам. аварії, прориви дамб; пожежі, які виникають унаслідок вибухів на пожежонебезпеч. обʼєктах. Серед на­ймас­штабніших К. т. — Бхопал. К. (Індія, 1984; найбільша в історії людства за кількістю жертв), Ката­строфа на Чорнобильській атомній електро­станції, Куренівська ката­строфа, аварії на АЕС «Фукусіма-1» (Японія, 2011), «Трі-Майл-Айленд» (м. Мід­длтаун, шт. Пенсильванія, США, 1979), Саяно-Шушен. ГЕС (2009), вибух нафт. платформи у Мексикан. затоці побл. шт. Луїзіана (США, 2010), Киштим. аварія (Челябін. обл., РФ, 1957), авіаката­строфа у м. Смоленськ (РФ, 2010), аварія на газо­проводі в Москві (2009), Скнилів, трагедія побл. Львова (2002), сходже­н­ня з рейок товар. потяга у Буському р-ні Львів. обл. (2007). У місцях К. т. оголошують над­звич. стан, проводять аварійно-рятув. роботи, потерпілим надають необхідну допомогу, а також реалізують комплекс заходів з ліквідації наслідків. Від­повід­но до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) окремі території можуть бути оголошені зонами екол. К. Це території, де внаслідок діяльності людини чи руйнів. впливу стихій. сил природи виникли стійкі або незворотні негативні зміни у природ. середовищі, що при­звело до неможливості прожива­н­ня на них населе­н­ня і веде­н­ня госп. діяльності. К. т. є пере­важно наслідком недотрима­н­ня правил екс­плуатації обʼєктів, тому за дії (або без­діяльність), які стали причиною або сприяли К. (поруше­н­ня правил без­пеки на вибухонебезпеч. під­приємствах), перед­бачено юрид. від­повід­альність.

Р. В. Пилипчук, Н. М. Фещенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю