Катик Арон Ілліч
КАТИ́К Арон Ілліч (справж. — Сарибан-Катик; 25. 04(07. 05). 1883, м. Євпаторія, нині АР Крим — 20. 05. 1942, Ленінград, нині С.-Петербург) — караїмський письменник, священик, громадський діяч. Навч. у І. Казаса. Закін. Олександрів. караїм. училище (м. Євпаторія), Новорос. університет в Одесі (1911). Учителював. 1912–16 — ст. газзан у Феодосії. Від 1916 — інспектор і викл. заг. предметів Олександрів. училища. Член Таврій. та Одес. караїм. духов. правління. Редагував ж. «Известия Таврического и Одесского караимского духовного правления» (1917–18). На поч. 1920-х рр. переїхав до Москви. 1922–28 — ст. газзан і вчитель караїм. початк. школи. Викладав рос. мову та літературу; працював коректором у видавництвах Товариства колиш. політкаторжан і «Северная Азия». Брав активну участь у житті феодосій., євпаторій. та моск. караїм. громад. Від 1932 — у Ленінграді. Викл. математики, лат. мови юрид. інституту (від 1938); коректор у видавництвах «Молодая гвардия», «Художественная литература». Писав караїм. і рос. мовами. У ж. «Караимская жизнь» 1911 опубл. «Записки мидрашника» та оповідання «Учитель». Особливо популярним був жартів. вірш «Султан тота» («Тітонька Султана»). Видав «Песнь евпаторийского пирожника Кара-Мошу» (ж. «Караимская жизнь», 1912, кн. 8–9). У драмі «Кто прав?» (1912, згодом — перекл. караїм.) порушив проблему батьків та дітей. У п’єсі «Алышмаган башка калпак йарашмаз» («На незвичну голову шапка не лізе», 1913) висміяв людей, які прагнуть лише до зовн. європ. манер та одягу. Автор сатир.-гуморист. кн. «Записки жениха» (1913). У комедії «Яддес» (1918) використав караїм. прислів’я, приказки, пісні й танці (поставлено в Олександрів. караїм. училищі). Намаганням караїм. учителів впровадити нові європ. способи виховання присвячено п’єсу «Йаны йака эски тон» («Новий комір до старої шуби», 1918). Тяжкі наслідки нерівного шлюбу представлені у п’єсі «Меттанасыз» («Безприданниця», 1920). Проблемі шлюбу присвячено також комедії «Амма да кийув» («Ось так наречений», 1923), «Дынсызнын хакындан имансыз келыр» («Від безбожництва приходить невіра», 1924; обидві — Москва). У п’єсі «Ачлык» («Голод», 1923) зобразив голодне життя караїма-вчителя в Євпаторії. Трагедії молодого караїма, який вирішив взяти за дружину іновірку, присвячено п’єсу «Донме» («Відступник», 1921). П’єси «Поезд» (1926), «Бахчи-базырганы» («Торговець фруктами), «Санки-пролетар» («Лжепролетарій», 1927) — про торгашів під маскою пролетар. походження. Автор істор. нарису для юнацтва «Римский цирк» (О., 1909), числен. статей, промов, гуморист. віршів. У рукописах залишилися промова «Поэтические и философские произведения И. И. Казаса как отражение его светлой личности» (1917), повість «Муса Бурма». Видав «Краткий обзор моей литературной деятельности» // ж. «Бизым йол» — «Наш путь» (Сф., 1927).
Рекомендована література
- Арон Ильич Катык — выдающийся писатель и педагог // Вест. караим. общины: Сб. мат. Феодосия, 2004;
- Арон Ильич Катык (к 125-летию со дня рожд.) // Caraimica. 2008. № 7.
Завантажити статтю
Людина 