Кизієв Петро Іванович

КИЗІ́ЄВ Петро Іванович (15. 12. 1929, с. Ровеньки, нині Бєлгород. обл., РФ — 19. 08. 2009, Луганськ) — скульптор. Член НСХУ (1963). Закін. Ворошиловгр. художнє училище (нині Луганськ, 1951; викл. В. Мухін), Харків. худож. інститут (1958; викл. О. Кокель, І. Мельгунова). Працював у Луганську: 1958–64 — у худож.-вироб. майстернях; 1964–89 — на худож.-вироб. комбінаті. На творчій роботі. Учасник всеукр. (від 1960), всесоюз. (від 1972) мистецьких виставок. Персон. — у Луганську (1999). Основні галузі — станк., монум. та монум.-декор. скульптура. Художні рішення відзначаються виразністю, лаконічністю, поєднанням індивідуального з громадським. Окремі роботи зберігаються у Луган., Криворіз. (Дніпроп. обл.) і Яготин. (Київ. обл.) ХМ, Стаханов. істор.-худож. музеї (Луган. обл.).

Тв.: портрети — «Бригадир прокатників П. Потапенко» (1959), «Металург» (1963), «Прокатник» (1967), «Будівельниця В. Довгих», «Молодий робітник», «Старий більшовик, учасник штурму Зимового палацу І. Фоменко» (усі — 1971), «Фрезерувальник О. Холодков» (1976), «Дільничний В. Марущак» (1977), «Єгорівна (Мати солдата)» (1980), «Ветеран праці, механізатор В. Сизенко» (1984), «Ветеран війни, снайпер-розвідник В. Худобін» (1985); стела «Скорботна мати» і мемор. комплекс на могилі молодогвардійців у Краснодоні (Луган. обл.; обидва — 1963–65), обеліск героям 2-ї світової війни «Перемога» (Луганськ, 2000; обидва — співавт.); пам’ятники — Л. Лутугіну (1971, співавт.; м. Лутугине Луган. обл.), загиблим шахтарям шахти «Гірська» (Луган. обл., 1983), О. Стаханову (м. Стаханов, 1985); рельєфи — «Праця», «Боротьба» (обидва — 1978, краєзнавчий музей); мемор. дошки — А. Линьову (1990), Г. Аванесову (1994); монум.-декор. композиція «Скоморохи» (1995, театр ляльок); пам’ятний знак «Прапор Пам’яті» (2005; обидва — співавт.; усі — Луганськ).

Літ.: Луганщина: памятники и памятные места. Лг., 2007.

О. А. В’ячеславова

Основні твори

портрети – «Бригадир прокатників П. Потапенко» (1959), «Металург» (1963), «Прокатник» (1967), «Будівельниця В. Довгих», «Молодий робітник», «Старий більшовик, учасник штурму Зимового палацу І. Фоменко» (усі – 1971), «Фрезерувальник О. Холодков» (1976), «Дільничний В. Марущак» (1977), «Єгорівна (Мати солдата)» (1980), «Ветеран праці, механізатор В. Сизенко» (1984), «Ветеран війни, снайпер-розвідник В. Худобін» (1985); стела «Скорботна мати» і мемор. комплекс на могилі молодогвардійців у Краснодоні (Луган. обл.; обидва – 1963–65), обеліск героям 2-ї світової війни «Перемога» (Луганськ, 2000; обидва – співавт.); пам’ятники – Л. Лутугіну (1971, співавт.; м. Лутугине Луган. обл.), загиблим шахтарям шахти «Гірська» (Луган. обл., 1983), О. Стаханову (м. Стаханов, 1985); рельєфи – «Праця», «Боротьба» (обидва – 1978, краєзнавчий музей); мемор. дошки – А. Линьову (1990), Г. Аванесову (1994); монум.-декор. композиція «Скоморохи» (1995, театр ляльок); пам’ятний знак «Прапор Пам’яті» (2005; обидва – співавт.; усі – Луганськ).