КОХНО́ Катерина Микитівна (22. 09. 1925, с. Мліїв, нині Городищенського ра­йону Черкаської обл.) — психолог, політична діячка Сестра В. Кохна. На­вчалася у Харківському (1942–43) і Він­ницькому (1943) медичних ін­ститутах та на Медико-природничих фахових курсах у Льво­ві (1943–44). На­прикінці 2-ї світової війни виїхала до Німеч­чини. Від 1945 на­вчалася в Українському вільному університеті в Мюнхені, де 1950 здобула ступінь доктора філософії (дисертація «Критичний аналіз основ радянської освітньо-вихов­­ної системи»). У тому ж році емігрувала до США. У Нью-Йорку 1952–56 на­вчалася у Колумбійському університеті, 1955–59 викладала в Українському технічному ін­ституті; водночас 1957–58 — у Чиказькому університеті; 1958–62 — в Університеті Ло­йо­ли (Чикаґо); 1959–60 — в Іл­лінойському технологічному ін­ституті; 1962–63 — у Сіет­тлському університеті (штат Вашинґтон); 1964–66 — доцент кафедри філософії Пів­нічно-Західного університету (Чикаґо); від­тоді — професор психології Державного коледжу «Кларіон» (містечко Кларіон, штат Пенсильванія). Консультант Комітету з дослідже­н­ня комуністичних режимів при Кон­гресі США (за президентства Д. Айзен­гавера). Спів­працювала із Р. Рей­ґаном і Дж. Бушем (старшим) під час проведе­н­ня їхніх президентських кампаній, від­значена офіційними грамотами і подяками. Авторка зві­ту Палати пред­ставників Конгре­су США (83-й зʼїзд, 1954–55), а також наукових праць про роль кори головного мозку людини у на­вчан­ні, психічному здоровʼї та поведінці.