КИ́ЇВСЬКЕ ВИ́ЩЕ ВІЙСЬКО́ВЕ ІНЖЕНЕ́РНЕ УЧИ́ЛИЩЕ ЗВʼЯЗКУ́ імені М. Калініна — вищий військовий на­вчальний заклад. Засновано 1865 як Київське піхотне інженерне юнкерське училище, від 1897 — військове училище, від 1914 — 1-е військове училище, від 1915 — Костянтинівське військове училище. 5 листопада 1917 особовий склад Училища залишив Київ, 20 листопада того ж року за наказом генерального секретаря військових справ С. Петлюри на його території роз­горнуто 1-у українську військову юнацьку школу імені геть­мана Б. Хмельницького. Після встановле­н­ня у Києві радянської влади сюди пере­ведено Московські інженерні курси, які 1920 пере­йменовано у 2-і Київські інженерні курси, від 1921 — 3-я військово-інженерна школа командного складу, від 1924 — військова школа звʼязку, від 1937 — військове училище звʼязку (1922–24 носило імʼя Д. Петровського, від 1926 — М. Калініна), від 1966 — вище військове інженерне училище звʼязку. 1944 і 1968 нагороджено орденом Червоного Прапора. Серед випускників — Герої Радянського Союзу Г. Корнєєв, С. Проценко, П. Стрілець, А. Якушев, Герої Соціалістичної Праці П. Бойко, А. Костіков, повний кавалер ордена Слави М. Литвиненко. 1992 на базі Училища та Київського вищого інженерного радіотехнічного училища ППО створено Київський військовий ін­ститут управлі­н­ня і звʼязку, ліквідований 1999. На його базі 2001 організований Військовий ін­ститут телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут». 1995 на Алеї Слави встановлено стелу випускникам, які загинули під час 2-ї світової війни; 2008 на приміщен­ні Ін­ституту — меморіальну дошку курсантам, які загинули у бою під Крутами.