Київське вище військове інженерне училище зв’язку ім. М. Калініна

КИ́ЇВСЬКЕ ВИ́ЩЕ ВІЙСЬКО́ВЕ ІНЖЕНЕ́РНЕ УЧИ́ЛИЩЕ ЗВ’ЯЗКУ́ ім. М. Калініна — вищий військовий навчальний заклад. Засн. 1865 як Київ. піхотне інж. юнкер. училище, від 1897 — військ. училище, від 1914 — 1-е військ. училище, від 1915 — Костянтинів. військ. училище. 5 листопада 1917 особовий склад Училища залишив Київ, 20 листопада того ж року за наказом ген. секр. військ. справ С. Петлюри на його тер. розгорнуто 1-у укр. військ. юнац. школу ім. гетьмана Б. Хмельницького. Після встановлення у Києві рад. влади сюди переведено Моск. інж. курси, які 1920 перейм. у 2-і Київ. інж. курси, від 1921 — 3-я військ.-інж. школа команд. складу, від 1924 — військ. школа зв’язку, від 1937 — військ. училище зв’язку (1922–24 носило ім’я Д. Петровського, від 1926 — М. Калініна), від 1966 — вище військ. інж. училище зв’язку. 1944 і 1968 нагородж. орденом Червоного Прапора. Серед випускників — Герої Рад. Союзу Г. Корнєєв, С. Проценко, П. Стрілець, А. Якушев, Герої Соц. Праці П. Бойко, А. Костіков, повний кавалер ордена Слави М. Литвиненко. 1992 на базі Училища та Київ. вищого інж. радіотех. училища ППО створ. Київ. військ. інститут упр. і зв’язку, ліквідований 1999. На його базі 2001 організований Військ. інститут телекомунікацій та інформатизації Нац. тех. університету України «Київ. політех. інститут». 1995 на Алеї Слави встановлено стелу випускникам, які загинули під час 2-ї світової війни; 2008 на приміщенні Інституту — мемор. дошку курсантам, які загинули у бою під Крутами.

С. П. Корінний