КИ́ЇВСЬКЕ ВИ́ЩЕ ВІЙСЬКО́ВЕ ІНЖЕНЕ́РНЕ УЧИ́ЛИЩЕ ЗВʼЯЗКУ́ ім. М. Калініна — вищий військовий на­вчальний заклад. Засн. 1865 як Київ. піхотне інж. юнкер. училище, від 1897 — військ. училище, від 1914 — 1-е військ. училище, від 1915 — Костянтинів. військ. училище. 5 листопада 1917 особовий склад Училища залишив Київ, 20 листопада того ж року за наказом ген. секр. військ. справ С. Петлюри на його тер. роз­горнуто 1-у укр. військ. юнац. школу ім. геть­мана Б. Хмельницького. Після встановле­н­ня у Києві рад. влади сюди пере­ведено Моск. інж. курси, які 1920 перейм. у 2-і Київ. інж. курси, від 1921 — 3-я військ.-інж. школа команд. складу, від 1924 — військ. школа звʼязку, від 1937 — військ. училище звʼязку (1922–24 носило імʼя Д. Петровського, від 1926 — М. Калініна), від 1966 — вище військ. інж. училище звʼязку. 1944 і 1968 нагородж. орденом Червоного Прапора. Серед випускників — Герої Рад. Союзу Г. Корнєєв, С. Проценко, П. Стрілець, А. Якушев, Герої Соц. Праці П. Бойко, А. Костіков, повний кавалер ордена Слави М. Литвиненко. 1992 на базі Училища та Київ. вищого інж. радіотех. училища ППО створ. Київ. військ. ін­ститут упр. і звʼязку, ліквідований 1999. На його базі 2001 організований Військ. ін­ститут телекомунікацій та інформатизації Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут». 1995 на Алеї Слави встановлено стелу випускникам, які загинули під час 2-ї світової війни; 2008 на приміщен­ні Ін­ституту — мемор. дошку курсантам, які загинули у бою під Крутами.