Київський академічний театр ляльок

Визначення і загальна характеристика

КИ́ЇВСЬКИЙ АКАДЕМІ́ЧНИЙ ТЕА́ТР ЛЯЛЬО́К Засн. 1927 як Театр ляльок при Київ. театрі для дітей (нині Київський академічний театр юного глядача на Липках) з ініціативи О. Соломарського та І. Дєєвої (також працювали реж. і худож. кер.). Від­крився ви­ставами «Старовин­ний Петрушка» М. Козловського і «Музики» П. Щербатинського за Л. Глібовим. Від 1931 — Театр малих форм, який 1934 поділено на Держ. театр ляльок Київ. палацу піонерів та школярів і Центр. пере­сув. театр ляльок. Під час 2-ї світової війни роз­формовано. 1945–59, 1964–79 — Київ. респ. театр ляльок, 1959–64, 1979–2002 — держ. театр ляльок (1959–64 — при Київ. ТЮГу). Від 2002 — сучасна назва. Під­порядк. Гол. упр. культури міської держ­адміністрації. У репертуарі — «Заєць-піонер» Е. Яворівського, «Мийдодір» за К. Чуковським (обидві — 1927), «Товстий і тонкий» (1931), «Каштанка» (1997) за А. Чеховим, «Пригоди Мюнгаузена» за Е. Распе, «Шике дер Заїке» Ф. Сіто (обидві — 1936), «Пів­ник-рятівник, або Чарівна Зернина» О. Кундзіча, «Лейзер дер бейзер» Б. Гутянського (обидві — 1937), «Чорний вальс» І. Кочерги (1939), «Казка про царя Салтана» О. Пушкіна (1941), «Великий Іван» С. Образцова, С. Преображенського (1969), «Запеклі вороги» У. Лейєса (1971), «Лялька спадкоємця Тутті» В. Азова, М. Тихвинського за Ю. Олешею (1972), «Пригоди Піфа» Є. Жуковської, М. Астрахан (1980), «Поросятко Чок» Я. Мирсакова, М. Туровер (1982), «Егле — королева вужів» С. Неріс (1982, 2007), «Гусеня» Н. Гернет (1984), «Колобок» Є. Патрика, «Гидке каченя» В. Синакевича (обидві — 1986), «Вінні-Пух та усі-усі-усі» за О. Мілном, «Принцеса і Від­лу­н­ня» В. По­спішилової (обидві — 1987), «Женьчик-Бреньчик» Г. Усача (1989), «Зоряний хлопчик» за О. Вайлдом, «Івасик і Змія» Ю. Чеповецького (обидві — 1990), «Марійка і Ведмідь» В. Швембергера (1994), «Яви нам ангелів твоїх» Н. Шейко-Медведєвої (1995), «Вовк і Козенята» Є. Гім­мельфарба (2000), «Івасик-Телесик» (2003), «Пан Коцький» (2006) С. Брежаня, «Лис Микита» Я. Яроша за І. Франком (2005), «Таємниця Королеви доріг» Є. Огороднього (2007), «Казка про Івана та Хому» О. Кузьміна, «Новорічна дивина» М. Петренка (обидві — 2008), «Русалонька» Л. Разумовської (2009), «Червона Шапочка» Є. Шварца, «Троє поросят» Є. Єфремова, Г. Усача (обидві — 2010), «Казки для добрих сердець» М. Назаренко за Н. Абрамцевою (2011), «Веселі ведмежата» М. Поливанової (2012). Також показують ви­стави для дорослих: «Майська ніч» (1969), «За двома зайцями» (2010) М. Старицького, «Божествен­на комедія» І. Штока (1976, 2008), «Клоп» В. Маяковського (1978), «Прометей» Ю. Марцінкявічюса (1980), «Пурпурові вітрила» за О. Гріном (1981), «Енеїда» за І. Котляревським (1984), «Чортів млин» Я. Дрди, І. Штока (1985), «Дон Кіхот» Є. Шварца за М. де Сервантесом (1993), «Лісова пісня» Лесі Українки (2006), «Декамерон» В. Маслова за Дж. Бокач­чо (2007), «Биндюжник і Король» А. Еп­пеля за І. Бабелем (2008). У різні роки в складі трупи грали А. Буряковський, Б. Гончаров, О. Клименко, Е. Смирнова, Т. Васнецова, Ф. Андрієвський, Я. Жовинський, О. Михайлов, Г. Сорока, О. Вишневська, В. Іл­лєвський, М. Козловський, Ю. Соколик, І. Кулага, Ф. Анінська, Г. Трубецька, Є. Солодар. Нині серед акторів — В. Малинський, Л. Ясиновська, С. Чуркін, А. Россе, Є. і В. Огородні, С. Забродін, Л. Куликова, О. Лозовська, О. Це­глинська, Л. Шевченко, Л. Чубинська, В. Гук, Д. Драпіковський, Ю. Фарафонов, Г. Задерей, Г. Гусарова, Ю. Хетчиков, С. Боковенко, В. Тебенєва, Л. Міхня-Титарова. У різний час працювали дир. М. Тобілевич-Кресан, гол. реж. С. Єфремов, худож. кер. О. Сумароков (також гол. реж.), Л. Зарубін, З. Пігулович, М. Склярова, Я. Жовинський, кер. муз. частини І. Цесін, хор­мейстер О. Петляш, гол. художники В. Гукайло, Р. Марголіна, М. Бострем, Т. Старикова. Нині дир.-худож. кер. — М. Петренко (від 1986), гол. реж. — Ю. Сікало (1965–78, від 1990), гол. художник — М. Данько (від 2006). З театром спів­працювали композитори В. Гомоляко, Л. Етінгер, І. Карабиць, А. Філіпенко, М. Чембержі, І. Шамо, В. Шаповаленко, Ю. Шевченко. При театрі діяла євр. філія (1936–39), маріонеткова група (1940–41), студія з під­готовки акторів-лялькарів (1976–78). Кер-вом закладу 1991 започатковано проведе­н­ня у Києві між­народних фестивалів театрів ляльок. Колектив нагородж. між­нар. премією «Дружба» (1995), призами і дипломами низки всеукр. і між­народних фестивалів лялькових театрів.

Літ.: Поволоцький І. Диво для дітей і дорослих // КіЖ. 2008, 23 квіт.; Його ж. Як зна­йти «ключик» до серця маленького глядача? // День. 2010, 28 жовт.

І. Я. Поволоцький

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю