Київський академічний театр ляльок

КИ́ЇВСЬКИЙ АКАДЕМІ́ЧНИЙ ТЕА́ТР ЛЯЛЬО́К Засн. 1927 як Театр ляльок при Київ. театрі для дітей (нині Київський академічний театр юного глядача на Липках) з ініціативи О. Соломарського та І. Дєєвої (також працювали реж. і худож. кер.). Відкрився виставами «Старовинний Петрушка» М. Козловського і «Музики» П. Щербатинського за Л. Глібовим. Від 1931 – Театр малих форм, який 1934 поділено на Держ. театр ляльок Київ. палацу піонерів та школярів і Центр. пересув. театр ляльок. Під час 2-ї світової війни розформовано. 1945–59, 1964–79 – Київ. респ. театр ляльок, 1959–64, 1979–2002 – держ. театр ляльок (1959–64 – при Київ. ТЮГу). Від 2002 – сучасна назва. Підпорядк. Гол. упр. культури міської держадміністрації. У репертуарі – «Заєць-піонер» Е. Яворівського, «Мийдодір» за К. Чуковським (обидві – 1927), «Товстий і тонкий» (1931), «Каштанка» (1997) за А. Чеховим, «Пригоди Мюнгаузена» за Е. Распе, «Шике дер Заїке» Ф. Сіто (обидві – 1936), «Півник-рятівник, або Чарівна Зернина» О. Кундзіча, «Лейзер дер бейзер» Б. Гутянського (обидві – 1937), «Чорний вальс» І. Кочерги (1939), «Казка про царя Салтана» О. Пушкіна (1941), «Великий Іван» С. Образцова, С. Преображенського (1969), «Запеклі вороги» У. Лейєса (1971), «Лялька спадкоємця Тутті» В. Азова, М. Тихвинського за Ю. Олешею (1972), «Пригоди Піфа» Є. Жуковської, М. Астрахан (1980), «Поросятко Чок» Я. Мирсакова, М. Туровер (1982), «Егле – королева вужів» С. Неріс (1982, 2007), «Гусеня» Н. Гернет (1984), «Колобок» Є. Патрика, «Гидке каченя» В. Синакевича (обидві – 1986), «Вінні-Пух та усі-усі-усі» за О. Мілном, «Принцеса і Відлуння» В. Поспішилової (обидві – 1987), «Женьчик-Бреньчик» Г. Усача (1989), «Зоряний хлопчик» за О. Вайлдом, «Івасик і Змія» Ю. Чеповецького (обидві – 1990), «Марійка і Ведмідь» В. Швембергера (1994), «Яви нам ангелів твоїх» Н. Шейко-Медведєвої (1995), «Вовк і Козенята» Є. Гіммельфарба (2000), «Івасик-Телесик» (2003), «Пан Коцький» (2006) С. Брежаня, «Лис Микита» Я. Яроша за І. Франком (2005), «Таємниця Королеви доріг» Є. Огороднього (2007), «Казка про Івана та Хому» О. Кузьміна, «Новорічна дивина» М. Петренка (обидві – 2008), «Русалонька» Л. Разумовської (2009), «Червона Шапочка» Є. Шварца, «Троє поросят» Є. Єфремова, Г. Усача (обидві – 2010), «Казки для добрих сердець» М. Назаренко за Н. Абрамцевою (2011), «Веселі ведмежата» М. Поливанової (2012). Також показують вистави для дорослих: «Майська ніч» (1969), «За двома зайцями» (2010) М. Старицького, «Божественна комедія» І. Штока (1976, 2008), «Клоп» В. Маяковського (1978), «Прометей» Ю. Марцінкявічюса (1980), «Пурпурові вітрила» за О. Гріном (1981), «Енеїда» за І. Котляревським (1984), «Чортів млин» Я. Дрди, І. Штока (1985), «Дон Кіхот» Є. Шварца за М. де Сервантесом (1993), «Лісова пісня» Лесі Українки (2006), «Декамерон» В. Маслова за Дж. Бокаччо (2007), «Биндюжник і Король» А. Еппеля за І. Бабелем (2008). У різні роки в складі трупи грали А. Буряковський, Б. Гончаров, О. Клименко, Е. Смирнова, Т. Васнецова, Ф. Андрієвський, Я. Жовинський, О. Михайлов, Г. Сорока, О. Вишневська, В. Іллєвський, М. Козловський, Ю. Соколик, І. Кулага, Ф. Анінська, Г. Трубецька, Є. Солодар. Нині серед акторів – В. Малинський, Л. Ясиновська, С. Чуркін, А. Россе, Є. і В. Огородні, С. Забродін, Л. Куликова, О. Лозовська, О. Цеглинська, Л. Шевченко, Л. Чубинська, В. Гук, Д. Драпіковський, Ю. Фарафонов, Г. Задерей, Г. Гусарова, Ю. Хетчиков, С. Боковенко, В. Тебенєва, Л. Міхня-Титарова. У різний час працювали дир. М. Тобілевич-Кресан, гол. реж. С. Єфремов, худож. кер. О. Сумароков (також гол. реж.), Л. Зарубін, З. Пігулович, М. Склярова, Я. Жовинський, кер. муз. частини І. Цесін, хормейстер О. Петляш, гол. художники В. Гукайло, Р. Марголіна, М. Бострем, Т. Старикова. Нині дир.-худож. кер. – М. Петренко (від 1986), гол. реж. – Ю. Сікало (1965–78, від 1990), гол. художник – М. Данько (від 2006). З театром співпрацювали композитори В. Гомоляко, Л. Етінгер, І. Карабиць, А. Філіпенко, М. Чембержі, І. Шамо, В. Шаповаленко, Ю. Шевченко. При театрі діяла євр. філія (1936–39), маріонеткова група (1940–41), студія з підготовки акторів-лялькарів (1976–78). Кер-вом закладу 1991 започатковано проведення у Києві міжнародних фестивалів театрів ляльок. Колектив нагородж. міжнар. премією «Дружба» (1995), призами і дипломами низки всеукр. і міжнародних фестивалів лялькових театрів.

Літ.: Поволоцький І. Диво для дітей і дорослих // КіЖ. 2008, 23 квіт.; Його ж. Як знайти «ключик» до серця маленького глядача? // День. 2010, 28 жовт.

І. Я. Поволоцький

Рекомендована література