КАЧА́НІВКА — селище Ічнянського ра­йону Чернігівської області. Під­порядк. Петрушів. сільс. раді. Знаходиться на р. Смож (притока Удаю, бас. Дніпра), за 19 км від райцентру та за 5 км від залізнич. ст. Качанівка. Площа 0,081 км2. Насел. 48 осіб (2001). Історія К. тісно повʼязана з с. Парафіївка (нині смт Ічнян. р-ну). 1700 геть­ман І. Мазепа пере­дав Парафіївку та сусідні хутори Петрушівка, Власівщина, Туркенівка, Жабокриківка та Западинь (по р. Смож) ген. обозному І. Ломиковському. 1710 Петро І подарував ці землі С. Рагузинському за викона­н­ня ним ролі таєм. агента в Туреч­чині. У 1-й третині 18 ст. на тер. ниніш. с-ща К., після від­купле­н­ня її у Родіонова — прикажчика С. Рагузинського, ніжин. греки Ф. Болгарин і Ф. Мачеман заснували хутори, які у 1-й пол. 1740-х рр. при­дбав придвор. спів­ак Ф. Каченівський (звідси й назва). Хутори по­ступово злилися в один насел. пункт. 1749 Ф. Каченівський ці землі пере­дав у власність своєму братові — секунд-ма­йору М. Каченівському. Від 1772 К. належала Румʼянцевим-Задунайським, від 1808 — Почекам, від 1824 — Тарновським (Г. Тарновський був сином П. Почеки від першого чоловіка), від 1897 — Харитоненкам. На замовле­н­ня графа П. Румʼянцева-Задунайського у 1770-х рр. тут закладено парк і збудовано палац (проект К. Бланка, арх. М. Мосцепанов). На­ступні власники пере­будували палац і звели нові споруди. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1968 К. включено до пере­ліку істор. насел. місць України. 1981 тут на основі палац.-парк. комплексу створ. Держ. істор.-культур. заповід­ник, 2001 йому на­дано статус Національного (див. «Качанівка» Національний історико-культурний заповід­ник). Серед видат. уродженців — поетеса В. Климентовська.