Кащенко Адріан Феофанович

КА́ЩЕНКО Адріан Феофанович (псевд. і крипт.: А. Тертишний, А. Будій, Дніпровий Микола, А. К., К-о А. та ін.; 19. 09(01. 10). 1858, х. Веселий Олександрів. пов. Катеринослав. губ., нині Вільнян. р-ну Запоріз. обл. — 29. 03. 1921, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ) — письменник, етнограф, громадсько-культурний діяч. Брат М. Кащенка. Закін. юнкер. училище (1870-і рр.). Перебував на військ. службі, вийшов у відставку. Працював контролером у залізн. відомстві в Катеринославі (від 1880-х до 1904), Пермі (1904–08), С.-Петербурзі, Туапсе (1911–13). Відтоді — у Катеринославі. Гол. контролер Катеринин. залізниці. Один із засн. Катеринослав. товариства «Просвіта» 1905, організував укр. нар. хор, відкрив бібліотеку в Нар. домі, влаштовував вечори пам’яті Т. Шевченка, листувався з Оленою Пчілкою, Панасом Мирним, П. Стебницьким. Друкувався від 1883. Після революції 1905 опублікував низку своїх брав участь у діяльності товариства «Просвіта», обирався заступник голови. Заснував 1917 «Українське видавництво А. Кащенка в Катеринославі», у якому перевидав свій твор. доробок. Автор віршів, оповідань, повістей, п’єс. Користувалися популярністю його істор. оповідання «Запорожська слава» (1906), «На руїнах Січі» (1907), «Борці за правду» (1913; Б. м., 1947; К., 1991), «Мандрівка на пороги» (1916), повісті «Під Корсунем» (1913), «З Дніпра на Дунай» (1914; Мюнхен, 1948), «У запалі боротьби» (1914; Лондон, 1947), «Зруйноване гніздо» (1919; 1946). Істор. портрети героїв України відобразив у творах «Над Кодацьким порогом (про гетьмана І. Сулиму)», 1913), «Гетьман Сагайдачний» (1915), «Кость Гордієнко-Головко — останній лицар Запоріжжя» (1917; Едмонтон, 1946). Написав ст. «Басурманська неволя в українській народній поезії» та істор.-краєзнав. нарис «Великий Луг запорожський» (обидва — Катеринослав, 1917). Переклав «Казку про рибалку та рибку» О. Пушкіна (1907). Осн. праця К. — «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове» (Катеринослав, 1916; Дн., 1991; К., 1992). Восени 1917 К. приїздив до Києва з проханням до ЦР про призначення пенсії, у чому йому було відмовлено. Наприкінці 1918 видавництво згоріло, К. переніс інсульт. 1921 П. Єфремов упорядкував 6-томне видання творів К. (не видано). Від 1933 його книги вилучали з б-к. Особистого архіву, листування К. не виявлено, могили не збережено.

Рекомендована література

1. Юноша В. Белетрист-романтик. З приводу 60 літ народження і 35 літ літературної праці Андріана Кащенка // Книгар. 1918. № 16;
   Google Scholar Internet
2. Лотоцький О. Сторінки минулого. Варшава, 1933. Т. 2;
   Google Scholar Internet
3. Пінчук С. Післямова до «Зруйнованого гнізда» // Дзвін. 1991. № 8;
   Google Scholar Internet
4. Чабан М. Будій приспаних сердець // Укр. істор. календар’96. К., 1995;
   Google Scholar Internet
5. Корицька Г. Сторінками краєзнавчої спадщини А. Кащенка (29 березня 2006 року виповниться 85 років з дня смерті письменника) // СіЧ. 2006. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю