Кащук Наталія Омелянівна

КАЩУ́К Наталія Омелянівна (25. 10. 1937, м. Словʼянськ Сталін., нині Донец. обл. — 02. 07. 1991, Київ) — письмен­ниця, пере­кладачка. Член СПУ (1968). Навч. у Черніг. ін­ституті (1954–56), закін. Київ. університет (1959). Працювала у Києві: ред. видавництва «Дні­про», Політвидаву УРСР, ж. «Україна», «Радянська жінка»; на буд-ві «Криворіж­сталі» (Дні­проп. обл.; 1960–62). Друкувалася від 1953. Про її вірші схвально від­гукнулися П. Воронько, П. Тичина, Д. Павличко. Авторка поет. зб. «Весняне пробудже­н­ня» (1959), «Пере­днівок» (1968), «Світлоде­н­ня» (1974), «Обереги» (1979), «Вічний вогонь» (1980), «Високе Від­родже­н­ня» (1986), «Ярінь» (1987), «Самоцвіти» (1989), «Оболонь» (2007; усі — Київ). Поезія К. пронизана ліризмом, образністю, любовʼю до рідного краю, печа­л­лю, через яку про­ступає воля до життя. Написала низку новел, докум. повісті про Героїв Соц. Праці М. Савченко «Щедрість» (1971) та П. Желюка «Золоті жнива» (1977), зб. нарисів «Земна орбіта» (1972) і «Веселкова брама» (1978), автобіогр. роман «Ру­дана» (1977; усі — Київ; рос. перекл. — «Ру­дана: Роман, рас­сказы», Москва, 1983), зб. оповідань «Озимина бринить» (1981), зб. статей, оповідань та спогадів «Сонячний камертон» (1984), зб. «Земні радощі» (1985; усі — Київ). Проза К. від­значається яскравими худож. деталями, виразно окресленими характерами, образ. мовою. Упорядкувала і видала кн. поезій «Людина до сонця йде» С. Будного (К., 1961). К. пере­клала українською мовою з рос. роман «Матір людська» В. Закруткіна (К., 1974), а також низку віршів із рос., білорус., киргиз., молдов., польс. мов. Окремі твори К. пере­кладено рос. («Древо добра», Москва, 1976), білорус., груз., вірм., киргиз., болгар., чес., словац., англ., нім. мовами. Її життя стало основою роману «До вежі черленої» М. Мачківського (Хм., 2005), за яким 2006 знято фільм «Біля червленої вежі».

Завантажити статтю