Квазічастинки

КВАЗІЧАСТИ́НКИ  – окремі елементарні збудження, на які можна розкласти слабо збуджений стан системи багатьох частинок сильної взаємодії. Поняття «квазічастинки» широко застосовують у теоретичній фізиці для квантовомеханічного опису колективного руху реальних частинок. Запровадження квазічастинок дає можливість замість системи частинок із сильною взаємодією розглядати еквівалентну, але значно простішу систему – газ квазічастинок слабкої взаємодії, яка між ними тим слабша, чим нижча температура. Як і реальна частинка, квазічастинка може характеризуватися енергією, імпульсом і спіном. Залежність енергії квазічастинки від її імпульсу встановлюють методом квантової теорії багатьох тіл (квантової теорії поля) або експериментально. Прикладами квазічастинок є електрони і дірки в кристалах, фонони, екситони, магнони тощо.

Літ.: Каганов М. И., Лифшиц И. М. Квазичастицы. Москва, 1976; Лившиц Е. М., Питаевский Л. П. Статистическая физика. Ч. 2. Москва, 1978; Пінкевич І. П., Сугаков В. Й. Теорія твердого тіла. К., 2006.

П. М. Томчук

Рекомендована література

1. Каганов М. И., Лифшиц И. М. Квазичастицы. Москва, 1976;
   Google Scholar Internet
2. Лившиц Е. М., Питаевский Л. П. Статистическая физика. Ч. 2. Москва, 1978;
   Google Scholar Internet
3. Пінкевич І. П., Сугаков В. Й. Теорія твердого тіла. К., 2006.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю