Квітникарство

КВІТНИКА́РСТВО  — галузь рослинництва, яка займається вирощуванням квітниково-декоративних рослин для квітників, внутрішнього озеленення приміщень, а також для зрізування; розділ декоративного садівництва; наука про вирощування та селекцію квітів. Залежно від призначення і складу рослин розрізняють К. відкритого і захищеного (теплиці, оранжереї, парники) ґрунту. У відкритому ґрунті вирощують пристосовані до місц. агроклімат. умов багато- й однорічні квітник.-декор. рослини (флокс, півонія, ірис, чорнобривці, лобелія, петунія та ін.); у захищеному ґрунті — теплолюбні (фрезія, гвоздика, цикламен та ін.) і кімнатні (пальма, кактус, фікус, папороть та ін.) рослини, крім того, здійснюють зимове вирощування тюльпанів, гіацинтів, бузку тощо. Нині у світі відомо бл. 20 тис. видів квітник.-декор. рослин.

Вирощуванням квітів займаються з давніх часів, свідченням чого є розповіді про біблійний Едем, священні гаї Еллади та ін. У пам’ятках Давнього Єгипту згадуються такі квіти, як лотос, лілія, мирт, резеда, рицина. У Юдеї вирощували троянди та лілії, а також нарциси та мирти, які вважалися емблемою світу. Побл. Єрусалима існувала т. зв. долина троянд Соломона. За часів Київ. Русі квітники були поширені на подвір’ях заможних людей, біля князів. палаців, монастирів та церков. Серед квітів, розповсюджених у ті часи, — маки, стокротки, фіалки, барвінок, ромашки. За часів середньовіччя переважали гладіолуси, лілії, гвоздики, фіалки та троянди. У пізньому середньовіччі засн. відомі ботан. сади Італії (у Флоренції, Венеції, Пізі, Неаполі), а також університет. ботан. сади Великої Британії, Франції, Німеччини, Голландії та ін. країн Європи, більшість із яких діють і нині. В історії К. важливою є голланд. сторінка — т. зв. тюльпаноманія. Голландія і нині є найбільшим у світі постачальником цих квітів. Зберігся перелік квітів, які зростали в 16–17 ст. у саду Кремля та ін. садах Москви. Серед них — півонії махрові, тюльпани, фіалки лазурні й жовті, нарциси, мальви червоні, лілії білі та жовті. Розведенню квітник. рослин сприяв Петро І. У 1710 при його кабінеті створ. садову контору, яка купувала в ін. країнах рідкісні квіти і прикраси для квітників. У 17–18 ст. у Росії та Україні з’явилися аптекар. городи, де поряд з лікар. рослинами вирощували квіти й екзотичні рослини. Найбільші з них в Україні — у Києві та Лубнах (прообрази ботан. садів). Першим ботан. садом в Україні є Нікітський у Криму (засн. 1812), згодом створ. ботан. сади в Одесі (1820), при Кременец. ліцеї, Харків. університеті та Університеті св. Володимира у Києві (20–30-і рр. 19 ст.). Усі вони — важливі осередки інтродукції різноманіт. квітів в Україну. У 18–19 ст. К. розвивалося переважно у країнах Зх. Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція, Голландія). У цей період активізувалася інтродукція рослин з ін. регіонів, а також селекц. діяльність. На поч. 20 ст. осн. центром селекції й інтродукції рослин стали США. У період між світ. війнами існували значні центри селекції квітів у Франції й Німеччині. 2-а світова війна призупинила роботу європейців. В Україні К. набуло інтенсив. розвитку в 50–60-х рр. 20 ст. Нині осн. центром інтродукції квітник. рослин є Нац. ботан. сад НАНУ (Київ). Знач. внесок у розвиток вітчизн. К. зробили В. Макаревич, Ф. Дудик, К. Харченко, Д. Юхимчук, Л. Яременко. Згодом діяльність у цій галузі продовжили Н. Дудик (хризантема дрібноквіткова), М. Орлов (ломиноси), М. Ященко та О. Тимченко (жоржини і гладіолуси), В. Горобець (півонії й хризантеми), О. Лаптєв і О. Котик (газонні трави). Результатами їхньої багаторіч. наук. роботи є інтродукція декількох тисяч нових видів і сортів, а також створення вітчизн. сортів квітник. рослин, більшість з яких успішно конкурують зі світ. новинками в галузі К. Свідченням визнання створ. співроб. саду сортів квітник.-декор. рослин є районування багатьох із них у низці країн близького зарубіжжя, золоті й срібні нагороди ВДНГ СРСР та УРСР, міжнар. конкурсів. Активну діяльність у галузі К. проводять також Нікіт. ботан. сад НААНУ (провід. квітник. культурами є троянди, хризантема великоквіткова, ірис борідковий, канна), Донец. ботан. сад НАНУ (хризантема дрібноквіткова, лілійники, лілії, бузок, троянди), Ботан. сади Київ. (магнолія, малопоширені багаторічні рослини), Таврій. (Сімферополь; троянди, ірис борідковий, бузок) університетів та ін. Значну роль у сучас. К. відіграють квітникарі-аматори та приватні розсадники.

Завантажити статтю