КЕЖУ́Н Броніслав Адольфович (Кежун Бронислав Адольфович; 26. 08(08. 09). 1914, Петро­град, нині Санкт-Петербург — 23. 04. 1984, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — російський письмен­ник, пере­кладач. Учасник другої світової війни. Бо­йові нагороди. На­вчався у Робітничій літературній університеті (Ленін­град, 1934–36). Працював помічником паровозного машиніста, військ­кором. Дебютував 1930 віршами у журналі «Пионер» та газеті «Пионерская правда». Основні теми — рідне місто, братерство народів, спогади про війну і блокаду. Автор збірки «Родина» (Москва, 1935), «Дороги в мир» (1939), «Песня о доме: Стихи: 1944–1946» (1947), «Зигзаги вдоль бумаги: Пародии. Фельетоны. Эпи­грам­мы (1957), «Балтийские зори: стихи и песни» (1959), «Лирика и сатира» (1960; усі — Ленін­град), «Заветные огни» (1962), «Доброе солнце» (1964; обидві — Москва; Ленін­град), «Пути-дороги дальние» (Москва, 1970), «Знаки на бересте» (1970), «Поэты и порт­реты» (1974), «Дыхание земли: Стихи и поэмы» (1977), «Письма к друзьям», «Вечный огонь» (обидві — 1984; усі — Ленін­град). Член ради з української літератури Спілки письмен­ників СРСР. Пере­кладач і пропагандист літератур народів СРСР, словʼянських країн. Редактор і упорядник поетичних збірок, антологій. Багато віршів присвятив українським письмен­никам, зокрема «Дорога к Тарасу», «Андрею Малышко» (обидва — 1970), «Два чувства» (П. Тичині), «Воспоминание» (В. Сосюрі; обидва — 1984). Пере­клав деякі вірші І. Франка, М. Рильського, А. Малишка, М. Нагнибіди, П. Воронька, І. Неходи, І. Виргана, Л. Забашти. Рецензував і редагував ви­дані російською мовою збірки А. Малишка, П. Воронька, І. Неходи, І. Виргана та ін. Окремі вірші К. пере­клали К. Дрок, А. Таран.