КЕ́МІ-ОБИ́НСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура ран­нього бронзового віку. Датована 3000–2300 рр. до н. е. Поширена в Криму, степ. Причорноморʼї та Надазовʼї, де вона синхрон­на ямній культурно-історичній спільності та пере­дує катакомбній культурно-історичній спільності. Назву отримала від кургану Кемі-Оба, роз­копаного 1957 побл. м. Білогірськ (нині АР Крим). Їй притаман­ні під­курган­ні похова­н­ня в камʼяних скринях або ямах, пере­критих камʼяними брилами, часто оточені кромлехами: кургани Курбан-Байрам, Скала, Мамай в Криму, Кічкас (нині у межах Запоріж­жя) тощо; антропоморфні стели: Наталівка, Керносівка (див. Керносівський ідол). Померлих ховали у зібганому стані на боці чи на спині, посипали вохрою. Часто внутр. стінки камʼяних скринь прикрашали поліхром. геом. роз­писом культового змісту. Серед ві­домих поселень К.-о. к. у Криму — Таш-Аїр, Кая-Араси, Холодна Балка. У матеріалах пере­важають ліпний посуд, кремʼяні знаря­д­дя. Нечислен., але вираз., є вироби з міді та бронзи місц. походже­н­ня й імпорт­ні. Осн. госп. заня­т­тя насел. — скотарство і землеробство.