Кемі-обинська культура
КЕ́МІ-ОБИ́НСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура раннього бронзового віку. Датована 3000–2300 рр. до н. е. Поширена в Криму, степ. Причорномор’ї та Надазов’ї, де вона синхронна ямній культурно-історичній спільності та передує катакомбній культурно-історичній спільності. Назву отримала від кургану Кемі-Оба, розкопаного 1957 побл. м. Білогірськ (нині АР Крим). Їй притаманні підкурганні поховання в кам’яних скринях або ямах, перекритих кам’яними брилами, часто оточені кромлехами: кургани Курбан-Байрам, Скала, Мамай в Криму, Кічкас (нині у межах Запоріжжя) тощо; антропоморфні стели: Наталівка, Керносівка (див. Керносівський ідол). Померлих ховали у зібганому стані на боці чи на спині, посипали вохрою. Часто внутр. стінки кам’яних скринь прикрашали поліхром. геом. розписом культового змісту. Серед відомих поселень К.-о. к. у Криму — Таш-Аїр, Кая-Араси, Холодна Балка. У матеріалах переважають ліпний посуд, крем’яні знаряддя. Нечислен., але вираз., є вироби з міді та бронзи місц. походження й імпортні. Осн. госп. заняття насел. — скотарство і землеробство.
Рекомендована література
- Щепинский А. А. Кеми-обинская культура // Археология Укр. ССР. Т. 1. К., 1985;
- Його ж. Памятники кеми-обинской культуры: Свод археологических источников. З., 2002.
Завантажити статтю
