Кешоков Алім Пшемахович

КЕШО́КОВ Алім Пшемахович (КІыщокъуэ Алим Пщымахуэ и къуэ; 09(22). 07. 1914, с. Шалушка, нині Кабардино-Балкарія, РФ — 29. 01. 2001, Москва, похов. у рідному селі) — кабардинський письменник. Член СП СРСР (1939). Нар. поет Кабардино-Балкар. АРСР (1964). Державна премія СРСР (1978). Герой Соц. Праці (1990). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Депутат ВР СРСР (1966–74). Закін. Пн.-Кавказ. пед. інститут (м. Владикавказ, РФ, 1935), Академію сусп. наук при ЦК КПРС (1953). Учителював; 1938–39 — директор НДІ нац. культури; 1945–48 — міністр освіти Кабардино-Балкар. АРСР; 1948–50 — секр. Кабардин. обкому ВКП(б); 1953–59 — заступник голови РМ Кабардино-Балкар. АРСР; 1959 — голова СП Кабардино-Балкар. АРСР (усі — Нальчик); 1970–80 — голова Літ. фонду СРСР (Москва). Підписав лист групи рад. письменників у ред. г. «Правда» (від 31 серпня 1973) проти О. Солженіцина та А. Сахарова. Друкувався від 1934. Писав кабардин. і рос. мовами. У творчості поєднував фольклорне начало з традиціями класич. реалізму. Перша збірка — «Бгы лъапэхэм деж» («Біля підніжжя гір», Нальчик, 1941). У поет. зб. «Шум и гъуэгу» («Шлях вершника», Нальчик, 1946; рос. перекл. — Москва, 1957), «ЩІалэгъуэ щІыналъэ» («Земля молодості», Нальчик, 1948), «В новом доме» (Москва, 1953) зобразив героїзм у боротьбі з нацист. окупантами та повоєнне соц. будівництво. Започаткував сучасну кабардин. філос. лірику: зб. «Мывэ хуабэ» («Нагріте каміння», Москва, 1964), «Дамыгьэ» («Тавро», Нальчик, 1964; рос. перекл. — Москва, 1969), «Кубок неба» (Москва, 1975), «Батырыбжьэ» («Богатирська чаша», Нальчик, 1977; рос. перекл. — Москва, 1980) — на теми нац. історії, «Усэ шэрыуэхэр» («Вірші-стріли», 1981), «Жьэгу пащхьэ мафІэ» («Вогонь для ваших домашніх вогнищ», 1984; обидві — Москва). Автор психол. романів «Къуршхэр жейркъым» («Вершини не сплять», Нальчик, 1960–66, кн. 1–2; Москва, 1970; укр. перекл. З. Біленка — К., 1974–75, кн. 1–2), «Нал къута» («Зламана підкова», 1973, літ. премія ім. М. Шолохова), «Мазэ къыщІэкІыгъуэ» («Схід місяця», 1977; обидва — Москва), «Кхъужьыфэ» («Грушевий цвіт», Нальчик, 1978; рос. перекл. — Москва, 1981), «Эмирым и сэшхуэ» («Шабля для еміра», Москва, 1982), «Лъапсэ» («Коріння», Нальчик, 1994; рос. перекл. — Нальчик, 2001); автобіогр. повісті «Бгыщхьэ хужьым укъеплъыхмэ» («Вид із білої гори», Москва, 1974). Написав поезії «Киеву» (1982) і «Тарас Шевченко», переклав поему «Катерина» Т. Шевченка. Окремі твори К. переклали М. Упеник, О. Новицький, Л. Горлач, М. Сингаївський. У Нальчику 2009 К. встановлено пам’ятник, його іменем названо вулицю.

Рекомендована література

1. Гоффеншефер В. Путь Всадника. Москва, 1969;
   Google Scholar Internet
2. Сокуров М. Лирика Алима Кешокова. Нальчик, 1969;
   Google Scholar Internet
3. Дементьев В. Со временем в ладу. Нальчик, 1985.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю