Кабанов Віктор Олександрович

Визначення і загальна характеристика

КАБА́НОВ Віктор Олександрович (Кабанов Виктор Александрович; 15. 01. 1934, Москва — 31. 03. 2006, там само) — російський хімік. Учень В. Каргіна. Доктор хімічних наук (1966), академік РАН (1987), іноз. чл. Бельгій. Королів. академії (1989) та НАНУ (2000). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. університет (1956), де відтоді й працював на каф. високомолекуляр. сполук, пройшовши шлях від м. н. с. до завідувач кафедри (від 1970). Водночас 1975–91 — заступник академік-секр., 1991–2002 — академік-секр. Відділ. заг. і тех. хімії, від 2002 — академік-секр. Відділ. хімії і наук про матеріали РАН. Очолював Наук. раду РАН з високомолекуляр. сполук (1988–2002). К. — відомий у світі фахівець у галузі полімерів. Основні напрями наук. досліджень: кінетика і механізм полімеризації, інтерполімерні комплекси та інтерполіелектролітні реакції, моделювання біополімерів і створення біологічно актив. полімер. агентів (зокрема й штуч. імуногенів), полімерні металокомплекси та гель, іммобілізов. металокомплексні каталізатори. Відкрив і пояснив явище аномально швидкої низькотемператур. полімеризації твердих мономерів при фаз. переходах «скло–кристал» (Ленін. премія, 1980). Відкрита ним спонтанна полімеризація 4-вінілпіридину на поліаніонах стала першим специф. матрич. синтезом штуч. полімеру, що моделює утворення біомакромолекул. К. обґрунтував і розробив концепцію комплексно-радикал. полімеризації вінілових та алілових мономерів, встановив принципові особливості радикал. полімеризації іонних мономерів (премія ім. С. Лебедєва, 1984). Виявив та дослідив реакції макромолекуляр. обміну і заміщення в інтерполіелектроліт. комплексах (Ломоносов. премія, 1999), а також розробив наук. засади створення полімер-субодинич. імуногенів і вакцин нового покоління (Державна премія РФ, 2001). Під його керівництвом розроблено і впроваджено у виробництво поліпропілен. плівк. нитки підвищеної міцності (1980, використовують і досі); перша повністю синтет. вакцина проти грипу «Грипол» (спільно з Р. Петровим та Р. Хаїтовим), а також рецептура на основі інтерполіелектроліт. комплексів для запобігання розповсюдженню пилу в зоні Чорноб. аварії. 1986–87 К. разом із співроб. каф. брав безпосередню участь у її ліквідації, розробивши і впровадивши полімерні методи для пиловловлювання. Президент Макромолекуляр. відділ. Міжнар. товариства з теор. і приклад. хімії (1977–81). Гол. ред. «Энциклопедии полимеров» (Москва, 1974, т. 2; 1977, т. 3) та ж. «Доклады РАН» (1990–2006).

Завантажити статтю