КАБА́НОВ Віктор Олександрович (Кабанов Виктор Александрович; 15. 01. 1934, Москва — 31. 03. 2006, там само) — російський хімік. Учень В. Каргіна. Доктор хімічних наук (1966), академік РАН (1987), іноземний член Бельгійської Королівської академії (1989) та НАНУ (2000). Державні нагороди СРСР. Закінчив Московський університет (1956), де від­тоді й працював на кафедрі високомолекулярних сполук, про­йшовши шлях від молодшого наукового спів­робітника до завідувача кафедри (від 1970). Водночас 1975–91 — за­ступник академіка-секретаря, 1991–2002 — академік-секретар Від­діле­н­ня загальної і технічної хімії, від 2002 — академік-секретар Від­діле­н­ня хімії і наук про матеріали РАН. Очолював Наукову раду РАН з високомолекулярних сполук (1988–2002). К. — ві­домий у світі фахівець у галузі полімерів. Основні напрями наукових досліджень: кінетика і механізм полімеризації, інтерполімерні комплекси та інтерполі­електролітні реакції, моделюва­н­ня біо­полімерів і створе­н­ня біо­логічно активних полімерних агентів (зокрема й штучних імуногенів), полімерні металокомплекси та гелі, ім­мобілізовані металокомплексні каталізатори. Від­крив і пояснив явище аномально швидкої низькотемпературної полімеризації твердих мономерів при фазових пере­ходах «скло–кри­стал» (Ленінська премія, 1980). Від­крита ним спонтан­на полімеризація 4-вінілпіридину на поліаніонах стала першим специфічним матричним синтезом штучного полімеру, що моделює утворе­н­ня біо­макромолекул. К. об­ґрунтував і роз­робив концепцію комплексно-радикальної полімеризації вінілових та алілових мономерів, встановив принципові особливості радикальної полімеризації іон­них мономерів (премія імені С. Лебедєва, 1984). Виявив та дослідив реакції макромолекулярного обміну і заміще­н­ня в інтерполі­електролітних комплексах (Ломоносовська премія, 1999), а також роз­робив наукові засади створе­н­ня полімер-субодиничних імуногенів і вакцин нового поколі­н­ня (Державна премія РФ, 2001). Під його керівництвом роз­роблено і впроваджено у виробництво полі­пропіленові плівкові нитки під­вищеної міцності (1980, використовують і досі); перша повністю синтетична вакцина проти грипу «Грипол» (спільно з Р. Петровим та Р. Хаїтовим), а також рецептура на основі інтерполі­електролітних комплексів для запобіга­н­ня роз­по­всюджен­ню пилу в зоні Чорнобильської аварії. 1986–87 К. разом із спів­робітниками кафедри брав без­посередню участь у її ліквідації, роз­робивши і впровадивши полімерні методи для пило­вловлюва­н­ня. Президент Макромолекулярного від­діле­н­ня Між­народного товариства з теоретичної і прикладної хімії (1977–81). Головний редактор «Энциклопедии полимеров» (Москва, 1974, т. 2; 1977, т. 3) та журналу «Доклады РАН» (1990–2006).