КАБА́НОВ Віктор Олександрович (Кабанов Виктор Александрович; 15. 01. 1934, Москва — 31. 03. 2006, там само) — російський хімік. Учень В. Каргіна. Доктор хімічних наук (1966), академік РАН (1987), іноз. чл. Бельгій. Королів. академії (1989) та НАНУ (2000). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. університет (1956), де від­тоді й працював на каф. високомолекуляр. сполук, про­йшовши шлях від м. н. с. до завідувач кафедри (від 1970). Водночас 1975–91 — за­ступник академік-секр., 1991–2002 — академік-секр. Від­діл. заг. і тех. хімії, від 2002 — академік-секр. Від­діл. хімії і наук про матеріали РАН. Очолював Наук. раду РАН з високомолекуляр. сполук (1988–2002). К. — ві­домий у світі фахівець у галузі полімерів. Основні напрями наук. досліджень: кінетика і механізм полімеризації, інтерполімерні комплекси та інтерполі­електролітні реакції, моделюва­н­ня біо­полімерів і створе­н­ня біо­логічно актив. полімер. агентів (зокрема й штуч. імуногенів), полімерні металокомплекси та гель, ім­мобілізов. металокомплексні каталізатори. Від­крив і пояснив явище аномально швидкої низькотемператур. полімеризації твердих мономерів при фаз. пере­ходах «скло–кри­стал» (Ленін. премія, 1980). Від­крита ним спонтан­на полімеризація 4-вінілпіридину на поліаніонах стала першим специф. матрич. синтезом штуч. полімеру, що моделює утворе­н­ня біо­макромолекул. К. об­ґрунтував і роз­робив концепцію комплексно-радикал. полімеризації вінілових та алілових мономерів, встановив принципові особливості радикал. полімеризації іон­них мономерів (премія ім. С. Лебедєва, 1984). Виявив та дослідив реакції макромолекуляр. обміну і заміще­н­ня в інтерполі­електроліт. комплексах (Ломоносов. премія, 1999), а також роз­робив наук. засади створе­н­ня полімер-субодинич. імуногенів і вакцин нового поколі­н­ня (Державна премія РФ, 2001). Під його керівництвом роз­роблено і впроваджено у виробництво полі­пропілен. плівк. нитки під­вищеної міцності (1980, використовують і досі); перша повністю синтет. вакцина проти грипу «Грипол» (спільно з Р. Петровим та Р. Хаїтовим), а також рецептура на основі інтерполі­електроліт. комплексів для запобіга­н­ня роз­по­всюджен­ню пилу в зоні Чорноб. аварії. 1986–87 К. разом із спів­роб. каф. брав без­посередню участь у її ліквідації, роз­робивши і впровадивши полімерні методи для пило­вловлюва­н­ня. Президент Макромолекуляр. від­діл. Між­нар. товариства з теор. і приклад. хімії (1977–81). Гол. ред. «Энциклопедии полимеров» (Москва, 1974, т. 2; 1977, т. 3) та ж. «Доклады РАН» (1990–2006).