КА́БИН Василь Іванович (08. 10. 1908, м. Косів, нині Івано-Фр. обл. — 21. 11. 1991, там само) — майстер різьбле­н­ня на дереві, педагог. Член СХУ (1946). Навч. у Косів. худож.-пром. школі (1927; викл. В. Девдюк). Створив 1928 власну майстерню. Працював у спілці «Гуцул. мистецтво» (1933–36). Спів­засн. (1940) та голова (1949–54) артілі «Гуцульщина». Учасник обл., всеукр., всесоюз. та між­нар. мистецьких ви­ставок від 1949. Персон. — у Коломиї (Івано-Фр. обл., 1976, 1978, 1983), Косові (1980). У техніці сухого різьбле­н­ня із за­стосува­н­ням інкрустації та випалюва­н­ня створював декор. тарелі («Хутір Т. Шевченка», з порт­ретом Лесі Українки; обидві — 1964–70), вази, шкатулки (з порт­ретом М. Гоголя, 1969), під­свічники, хрести, люльки, рамки для фото­графій, меблі, люстри. Оформив інтерʼєр ресторану у м. Яремче (Станіслав., нині Івано-Фр. обл., 1958). Творчість К. від­значається багатством орнам. композицій, досконалою технікою викона­н­ня. Окремі роботи зберігаються у НМУНДМ, МЕХП, Закарп. (Ужгород) ХМ, Івано-Фр. крає­знав. музеї, Шевченків. нац. заповід­нику у м. Канів (Черкас. обл.), Музеї нар. мистецтва Гуцульщини та Поку­т­тя (Коломия). Серед учнів — В. Гавриш, М. Кабин, М. Юсипчук.