КА́ГАН Авром (; 27. 12. 1900(09. 01. 1901), м. Бердичів, нині Житомирської обл. — 17. 12. 1965, Київ) — єврейський письмен­ник, драматург. Закінчив Бердичівське комерційне училище (1919), на­вчався у Київському університеті. Викладав у єврейських школах Бердичева й Харкова (від 1922), одночасно спів­працював у єврейських періодичних ви­да­н­нях. Дебютував як поет 1921 у газеті («Комуністичний прапор», Київ). Після збірки віршів («Рубці», К., 1923) та поеми «» («Трипі­л­ля», 1925; 1934; про комсомольців під час бо­йових дій 1918–20) писав лише прозу: новела «» («Свиня», 1928), оповіда­н­ня «» («Уламки» (1930; обидві в українському пере­кладі — 1930; усі — Харків), («Авангард», Москва; Х.; Мінськ, 1931); пʼєса «» («Енергія», по­ставлена 1932 у Харківському єврейському театрі; ви­да­н­ня — Х.; К., 1933; український пере­клад — Х., 1932), в якій порушено про­блеми тогочасного життя; повість « » («Біля річки Гнилопʼятки», Х., 1937; К., 1940; про М. Мойхер-Сфорима); романи «» («Арн Ліберман», К.; Х., 1935; авторизований український пере­клад — К.; Х., 1935), « » («На нашій землі», 1944), «» («Шолом-Алейхем», 1961–63; український пере­клад — К., 1960), « » («Злочин і совість», 1965; про справу Бейліса). К. — один із засновників радянського єврейського історичного роману. Пере­клав мовою їдиш окремі твори В. Короленка, П. Панча, І. Микитенка. Після 2-ї світової війни був київським кореспондентом газети «» («Єд­ність») — органу Єврейського антифашистського комітету. У січні 1949 заарештований у справі цього комітету, засуджений до 15 років спецтаборів. Після реабілітації 1956 жив у Києві, де ви­йшла збірка його творів у пере­кладі українською мовою «Ви­бране» (1958). Низку творів К. українською мовою пере­клали З. Йоффе, М. Зісман, М. Ізгур, А. Кацнельсон, О. Пархомовська, Є. Райцин, А. Вольфсон-Кудієвська.