Каганович Пінхус Мендельович
КАГАНО́ВИЧ
Пінхус Мендельович (псевд.: 
(Дер Ністер); 20. 10 (01. 11). 1884, м. Бердичів Київ. губ., нині Житомир. обл. — 04. 06. 1950, ст. Абезь, нині Респ. Комі, РФ) — єврейський письменник. Отримав традиц. євр. освіту. Рос. мову та літературу вивчав самотужки. 1905–17 жив у Житомирі. Учителював. Дебютував символіст. зб. віршів у прозі мовою їдиш «
» («Думи і мотиви», Вільно, 1907), у якій розмірковував над двоїстістю людини, вічною несумісністю в ній між стремліннями та дійсністю. Трагіч. світовідчуттям пронизані його зб. оповідань «
» («Вище землі», Варшава, 1910) та віршів «
» («Пісня й молитва», К., 1912). У більшості творів розвивав оповідні традиції цадика Нахмана Брацлавського. Від 1918 жив у Києві, співпрацював із видавництвом «Культур-ліга», від 1920 — у Москві, від 1922 — у Берліні, де видав 2-томник вибраного «
» («Марення», 1922–23; перевид. — К., 1929). Довідавшись, що в СРСР заохочують розвиток євр. культури, 1926 приїхав до Харкова. 1929 його зб. оповідань «
» («З моїх маєтків», Х., 1929) та ін. твори розкритиковано за символізм і містицизм. Відтоді К. змушений був займатися лише редактор. і перекладац. діяльністю, зокрема у його інтерпретації мовою їдиш вийшли повість Л. Толстого «Хаджі-Мурат» (1928), роман Е. Золя «Жерміналь» (під назвою «Шахтарі»), зб. оповідань Дж. Лондона «Несподіване» (обидва — 1930), «Дорога», «Голос крові» (обидві — 1935; усі — Київ), оповідання І. Тургенєва «Муму» (Х.; О., 1935), низка творів укр. письменників. Перехідними на шляху до реалізму стали кн. нарисів К. «
-
» («Три столиці», Х., 1934) та істор. роман «
» («Сім’я Машбер», Москва, 1939, т. 1; Нью-Йорк, 1948, т. 2), в якому виведено картину життя євр. народу в Рос. імперії остан. третини 19 ст. (гол. події відбуваються в місті N., за яким вгадується Бердичів). Майстерність К. виявилася у зображенні істор. дійсності, у глибокому драматизмі життєвих конфліктів, гострих психол. колізіях, яскравих картинах побуту та в худож. мові. Під час 2-ї світової війни перебував в евакуації у Ташкенті. Від 1943 — у Москві, співпрацював із Євр. антифашист. комітетом, супроводжував 1947 переселенців з України до Євр. автоном. обл. (м. Біробіджан Хабаров. краю, РФ). У лютому 1949 заарешт. як бурж. націоналіст. Помер у табір. лікарні. Реабіліт. 1955. Більшість оповідань К., напис. під час 2-ї світової війни на тему голокосту, опубл. посмертно у зб. «
» («Оповідання та есеї», Нью-Йорк, 1957) і «
» («Відновлення», Москва, 1969).
Рекомендована література
- Гурштейн А. Избранные статьи. Москва, 1959;
- D. Bechtel. Der Nister’s Work, 1907–1929: A Study of a Yiddish Symbolist. Berne, 1990;
- Костриця М. Ю., Костриця Н. С. Забуті імена єврейських літераторів // 7-а Всеукр. наук. конф. «Істор. краєзнавство в Україні: традиції і сучасність». К., 1995;
- Костриця М. Ю. Ністор // Постаті землі Бердичівської: Істор.-краєзнавчі нариси. У 2 т. Т. 2. Ж., 2005.
Завантажити статтю
Людина 
