Казаков Юрій Павлович
КАЗАКО́В Юрій Павлович (Казаков Юрий Павлович; 08. 08. 1927, Москва — 29. 11. 1982, там само) — російський прозаїк. Закін. Моск. муз. училище (1951) та Літ. інститут (Москва, 1958). У зб. оповідань «Тэдди» (1957), «Манька» (1958), «На полустанке» (1959) виступив продовжувачем традицій рос. класич. літ-ри. У центрі уваги К. — трудівник, наділений тонким відчуттям природи, життєвою мудрістю: зб. «Голубое и зеленое» (1963), «Запах хлеба» (1965), «Двое в октябре» (1966), «Осень в дубовых лесах» (1969), «Во сне ты горько плакал» (1977). У філос.-публіцист. кн. «Северный дневник» (1960–73) розповів про мужність, душевну силу і красу поморів. Виступав зі статтями на захист природи, за збереження культурно-істор. пам’яток. Враження від перебування на Закарпатті передав у нарисі «Закарпатская проблема» (1986). Писав також оповідання для дітей, кіносценарії та одноактні п’єси, перекладав з літ-р народів СРСР. Творчості К. притаманні поєднання ліризму й суворого реалізму, сповідал. автобіографізму та публіцистичності, пластичність зображення і муз. ритм оповіді. Окремі твори К. українською мовою переклали З. Смоктій, М. Шумило та ін.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Поедемте в Лопшеньгу. Москва, 1983; Избранное. Москва, 1985; Две ночи. Москва, 1986; укр. перекл. — Прочанин. К., 1961; Арктур — гончий пес // Рос. рад. оповідання. К., 1975.
Рекомендована література
- Кузьмичев И. Юрий Казаков. Ленинград, 1986.
Завантажити статтю
Людина 
