Інновація

Визначення і загальна характеристика

ІННОВА́ЦІЯ (англ. innovation, від лат. innovatio — оновле­н­ня, зміна) — результат роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня нової або вдосконаленої технології в галузях економіки, управлінській, комерційній, маркетинговій діяльності або соціальній сфері, який під час за­стосува­н­ня дає можливість здобути комплексний ефект (економічний, соціальний, екологічний, науково-технічний тощо). На сучас. етапі І. ві­ді­грають вирішал. роль у забезпечен­ні екон. зро­ста­н­ня країни та її соц.-культур. роз­витку. На від­міну від новацій (нові ідеї, винаходи тощо), І. перед­бачають комерціалізацію нових продуктів, їхнє практичне за­стосува­н­ня. Від­повід­но до Закону України «Про ін­новаційну діяльність» (2002), І. — ново­створ. або вдосконалені конкуренто­спроможні технології, продукція чи послуги, а також організац.-тех. ріше­н­ня вироб., адм., комерц. або ін. характеру, що істотно покращують структуру та якість виробництва чи соц. сфери. Вперше поня­т­тя «І.» ви­значив Й. Шумпетер у праці «Theorie der wirtschaftlichen Entwicklung» («Теорія економічного роз­витку», Берлін, 1911), де роз­глянув їх як комерціалізацію усіх нових комбінацій, засн. на випуску нового продукту або ві­домого продукту з новими якостями (продукт. І.); впроваджен­ні нового методу (технології) виробництва (технол. І.); від­крит­ті нових ринків збуту, сировини та напів­фабрикатів (архіт. тип І.); введен­ні нових організац. форм та структур (організац. І.). У на­ступ. працях термін «нова комбінація» він замінив на термін «І.». Згідно із цим під­ходом, І. — одночас. прояв двох світів: техніки й бізнесу. Зміну лише на рівні технології Й. Шумпетер називав винаходом (тільки тоді, коли до змін під­ключається бізнес, вони стають І.). Внутр. зміст І. складають зміни, гол. функція ін­новац. діяльності — функція зміни. У звʼязку з цим І. роз­глядають у двох аспектах: як ново­введе­н­ня (новий товар, послуга, технологія), за­проваджене на ринку або використовуване у практ. діяльності організації, і як процес уведе­н­ня в бізнес чого-небудь нового. І. є результатом твор. інтелектуал. діяльності, спрямов. на отрима­н­ня якісно нового продукту та позитив. соц.-екон. ефекту від його впровадже­н­ня. У Законі України «Про ін­новаційну діяльність» наголошено, що ін­новац. діяльність, спрямов. на викори­ста­н­ня і комерціалізацію результатів наук. дослідж. та роз­роблень, зумовлює випуск на ринок нових конкуренто­спромож. товарів і послуг. Види ін­новац. діяльності тісно повʼязані з етапами ін­новац. циклу, на яких вони ґрунтуються. Етапи ін­новац. циклу: фундаментал. дослідж. — здійснюють заради ви­вче­н­ня та поясне­н­ня певних закономірностей, які існують у природі, можуть бути теор. або екс­перимент. (напр., запуск андрон. кол­лайдера може змінити уявле­н­ня про Всесвіт); пошук. дослідж. — ґрунтуються на фундаментал. роз­відках, їх виконують для пошуку нових шляхів роз­витку вироб. діяльності, що забезпечує значне під­вище­н­ня її ефективності; прикладні дослідж. — дають змогу роз­вʼязати конкретні наук. і практ. про­блеми, які забезпечують створе­н­ня нових виробів і технологій (їх здійснюють у галуз. науках або приклад. напрямах викона­н­ня фундаментал. і пошук. дослідж. з метою практич. за­стосува­н­ня, упровадже­н­ня на виробництві результату дослідж. та отрима­н­ня від нього соц.-екон. користі для су­спільства); роз­робле­н­ня наук.-приклад. теми — процес транс­формації результатів приклад. дослідж. з метою за­стосува­н­ня їх у виробництві, що полягає у формуван­ні тех. зав­да­н­ня на виготовле­н­ня проект­но-кон­структор. документації для реалізації наук.-тех. роз­робки на під­приємстві; проектува­н­ня — система н.-д. та проект­но-кон­структор. робіт (створе­н­ня принцип. схеми, кресле­н­ня, опис проекту, проектува­н­ня й виготовле­н­ня макета та ін.); реалізація проекту — виготовле­н­ня не­стандарт. обладна­н­ня та складових технол. лінії, закупівля стандарт. обладна­н­ня й оснаще­н­ня під­приємства повноцін. технол. лінією з виробництва ін­новац. продукції; екс­перимент. ви­пробува­н­ня — ви­значе­н­ня від­повід­ності результату приклад. дослідж. стандарт. чи не­стандарт. критеріям оцінки, як правило, в умовах дослід. під­приємства, що дає змогу уточнити оптимал. параметри технол. процесу на під­приємстві, ви­значити рівні шкідливих впливів та концентрації шкідливих речовин у кінц. продукті, а також у технол. викидах у атмо­сферу, ґрунт і воду, та зробити висновок про дотрима­н­ня сан. норм, щоб одержати до­звіл на виробництво продукту; пром. (масове) виробництво — випуск великих партій ін­новац. продукції; маркетинг — просува­н­ня ін­новац. товару на ринок; спожива­н­ня — можливість здобути конкурент. кінц. результат ін­новац. діяльності за ви­значеними критеріями оцінки (якість, ціна тощо) та досягти екон. й ін. видів ефекту. Однак наведені етапи ін­новац. циклу не завжди від­повід­ають регламентов. порядку, зокрема може змінюватися їхня черговість, обсяг, повнота викори­ста­н­ня через вплив різних факторів на умови викона­н­ня всього ін­новац. циклу. Якщо наук.-тех. роз­робки і винаходи — елементи нового зна­н­ня, то наук.-тех. І. — матеріалізація нових ідей і знань, від­крит­тів, винаходів та наук.-тех. роз­робок у процесі виробництва з метою комерц. реалізації для задоволе­н­ня ви­значених запитів споживачів. Неодмін­ні властивості тех. І.: наук.-тех. новизна, вироб. придатність, соц.-екон. результативність. І. потрібно від­різняти від несут­тєвих видо­змін у продуктах і технол. процесах, не­знач. тех. або зовн. змін, які залишають не­змін. кон­структивне викона­н­ня й сут­тєво не впливають на параметри, властивості, вартість виробу, вхідні матеріали і компоненти; від роз­шире­н­ня номенклатури продукції за рахунок уже ві­домих на ринку продуктів з метою задоволе­н­ня поточ. попиту та збільше­н­ня прибутків під­приємства. Новизну І. оцінюють за технол. параметрами, а також виходячи з ринк. позицій. Залежно від технол. параметрів, І. поділяють на продуктові, які включають за­стосува­н­ня нових матеріалів, нові напів­фабрикати і комплектуючі, отрима­н­ня принципово нових продуктів, та процесні, що перед­бачають нові методи організації виробництва (нові технології) й повʼязані зі створе­н­ням сучас. організац. структур у складі під­приємства; за типами новизни для ринку — на нові для галузі у світі, галузі в країні, даного під­приємства (групи під­приємств); за місцем у системі (на під­приємстві) — на вході під­приємства (зміни у виборі й викори­стан­ні сировини, матеріалів, машин і устаткува­н­ня, інформації), на виході під­приємства (вироби, послуги, технології, інформація тощо), систем. структури під­приємства (управлін., вироб., технол.). Велике значе­н­ня має поділ І. на закриті (внутр.), які створюють і реалізують всередині компаній, та від­криті, джерелом яких є результати дій різних компаній. Ознака від­критої економіки — пере­хід до І. другого типу. З огляду на глибину внесених змін ви­окремлюють радикал. та модифікац. І.; з урахува­н­ням сфер діяльності — технол., соц., політ., ринк., управлін., вироб., маркетинг., мист. І. Повний ін­новац. цикл притаман. лише наук.-тех. І. Для більшості ін. видів І. в ін­новац. циклі немає етапу фундаментал. дослідж., набувають ін. зміст. навантаже­н­ня решта стадій ін­новац. процесу. Класич. під­хід Й. Шумпетера до ро­зумі­н­ня ін­новац. циклу, що включає етапи дослідж., роз­робле­н­ня, упровадже­н­ня та спожива­н­ня, залишається прийнятним для всіх описаних видів ін­новац. діяльності, хоча й не виключає специфіки їхнього прояву. В більшості роз­винених країн роз­робляють нац. ін­новац. системи. В Україні прийнято Концепцію роз­витку нац. ін­новац. системи (2009), що характеризує цю систему як сукупність законодав., структур. і функціон. компонентів (ін­ституцій), задіяних у процесі створе­н­ня й за­стосува­н­ня наук. знань та технологій, які ви­значають правові, екон., організац. та соц. умови для забезпече­н­ня ін­новац. процесу. Серед очікуваних результатів реалізації зав­дань нац. ін­новац. системи до 2025: збільше­н­ня частки ін­новац. продукції в прирості ВВП до 30 %; частки ін­новац. продукції в обсязі виробництва пром. продукції — до 50 %; під­вище­н­ня до 60 % частки ін­новаційно актив. під­приємств у промисловості та до 30 % — частки сектора високотехнол. вироб-в у структурі оброб. промисловості; збільше­н­ня у 5–7 разів обсягу екс­порту високотехнол. продукції та технологій.

Літ.: Петрова І. Л., Шпильова Т. І., Сисоліна Н. П. Ін­новаційна діяльність: стимули та пере­шкоди. К., 2010.

І. Л. Петрова

Завантажити статтю