Іноземна допомога голодуючим в УСРР 1922-23

Визначення і загальна характеристика

ІНОЗЕ́МНА ДОПОМО́ГА ГОЛОДУ́ЮЧИМ В УСРР 1922–23  — благодійна допомога міжнародних організацій населенню УСРР під час голоду 1921–23. На відміну від РСФРР, куди іноз. гуманітарна допомога почала надходити на прохання РНК РСФРР від поч. голоду — з осені 1921, в Україні її надходження організовано лише навесні 1922, коли голод був уже в розпалі, і не на прохання владних органів, а з ініціативи іноз. філантроп. організацій. Про голод в УСРР заявив уряд УНР в екзилі вже восени 1921. Так, у вересні 1921 повноваж. представник УНР О. Шульгин звернувся з проханням про допомогу голодуючому укр. насел. до Ф. Нансена. Затримка надання допомоги неврожай. місцевостям УСРР зумовлювалася позицією ЦК РКП(б), зокрема упередженістю щодо розмірів та важкості голоду, а також низкою ін. політ. міркувань. Намагаючись спрямувати допомогу переважно в Поволжя, він забороняв РНК УСРР розголошувати інформацію про голод на тер. УСРР. Кер-во УСРР займало нерішучу позицію у відстоюванні інтересів українського народу і зволікало зі зверненням про допомогу до уряду РСФРР та ін. держав, що призвело до жахливих наслідків. Першими запропонували допомогу голодуючим УСРР меноніти США (див. Американська менонітська допомога), Канади і Нідерландів. У жовтні 1921 уряд УСРР уклав угоду про допомогу з міжнар. меноніт. комітетом. У грудні того ж року аналог. угоду підписано з т. зв. місією Нансена, в січні 1922 — з Американською адміністрацією допомоги (АРА). Однак навіть після укладання відповід. угод роботі доброчин. організацій на рад. тер. чинилися всілякі перешкоди, оскільки влада підозрювала їх в антирад. діяльності під прикриттям доброчинності. Менонітів не пускали в УСРР до березня, АРА і місію Нансена — до травня 1922. Влітку того ж року ЦК РКП(б) зробив нову спробу заблокувати іноз. допомогу голодуючим УСРР. Під час роботи міжнар. з’їзду комітетів і комісій допомоги голодуючим (липень 1922, Берлін) делегація РСФРР, яка була уповноважена захищати інтереси рад. респ., не повідомила учасників з’їзду про те, що голод в УСРР не подолано. Однак представники УСРР все-таки спромоглися укласти угоди з іноз. доброчин. організаціями — франц. Червоним Хрестом, Комітетом охорони здоров’я Ліги Націй, Товариством допомоги нім. колоністам Чорномор. узбережжя, амер. організацією «Форвардс», комітетом Міжнар. робітн. допомоги (Міжробдоп), а також Американським жидівським об’єднаним розподільчим комітетом («Джойнт») та деякими ін. організаціями, які вийшли зі складу АРА. Уже в серпні іноз. організації забезпечували харчуванням 1,8 млн жит. неврожай. губерній УСРР, тоді як комісії допомоги голодуючим при радах — 425,6 тис. Тільки 1922 іноз. організації допомоги завезли в УСРР бл. 2,3 млн пудів продовольства (8 % від заг. суми пожертв, які надійшли у рад. респ. із закордону). Це майже стільки, скільки зібрала для голодуючих РСФРР й УСРР комісія допомоги голодуючим ВУЦВК. За весь час діяльності в Україні АРА надала голодуючим 180,9 млн пайків, місія Нансена — 12,2 млн, Міжробдоп — 383 тис. Допомога ін. доброчин. організацій була значно меншою. 1922–23 на прохання рад. уряду іноз. організації надавали переважно вироб. допомогу, зокрема до квітня 1923 в УСРР завезено 250 тис. кіс, 100 плугів, 428 жниварок, 100 сортувалок, 400 віялок, 149 тракторів, 1335 коней, 500 корів, понад 15 вагонів насіння, обладнання для 15-ти сироварень та книжки із с. господарства для 40-а сільс. б-к. Тоді ж на кредити ЦК Допголу селяни неврожай. губерній придбали 19 молотарок, 101 сівалку, 459 плугів і 396 борін, 328 коней і 60 тракторів. Від робітн. і комуніст. партій вироб. допомогу надавали Міжробдоп і Товариство тех. допомоги Росії.

Завантажити статтю