Інокентій (Тихонов)

ІНОКЕ́НТІЙ (Тихонов Борис Дмитрович; 22. 05. 1889, м. Іркутськ, Росія — 29. 11. 1937, Він­ниця) — церковний діяч РПЦ. Закін. Томс. духовну семінарію, Петрогр. (нині С.-Петербург) духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (1915), залиш. професор. стипендіатом при каф. церк. археології. Прийняв чернечий постриг 1913, во­звед. у сан ієромонаха. Духівник автомоб. пере­вʼязувал. загону (1914) та 2-го Серафимів. лазарету (1915). Від 1916 брав активну участь у місіонер. діяльності у Петро­граді. Від 1917 — в Олександро-Невській лаврі (Петро­град); один із засн. Олександро-Невського братства, де очолював гурток любителів православ. богослужі­н­ня; 1918 при­знач. управителем справ Духов. собору Лаври. Від 1919 — у Рос. від­діл. Академії історії матеріал. культури. 1921 во­звед. у сан архімандрита. 9 квітня 1922 хіротонізов. на єпис­копа Ладозького. 1 червня того ж року заарешт., висланий у Турк­мені­стан. Після поверне­н­ня до Петро­града, від 1925 — у складі Єпис­коп. ради. 19 грудня того ж року знову заарешт., за звинуваче­н­ням у роз­по­всюджен­ні контр­рев. літ-ри засудж. до 3-х р. засла­н­ня у Норил. край (РФ). Після звільне­н­ня жив у м. Архангельськ (РФ). 1930 при­знач. керувати Благовєщен. єпархією, проте від­мовився. 2 грудня 1931 заарешт. утретє, засудж. до 3-х р. таборів, покара­н­ня від­бував у Соловец. таборах. Від жовтня 1933 — єпис­коп Староруський, вікарій Новгород. єпархії; від січня 1937 — архі­єпис­коп Харківський, від березня того ж року — Він­ницький. 28 жовтня 1937 заарешт. учетверте, засудж. до роз­стрілу. 1993 Синод УПЦ МП проголосив І. місцевошанов. святим Харків. єпархії.

Завантажити статтю