Інтерференція
ІНТЕРФЕРЕ́НЦІЯ (від інтер… і лат. ferens (ferentis) — той, що несе, приносить) — взаємодія мовних систем при двомовності, яка виникає під час мовних контактів, індивідуального засвоєння нерідної мови; є відхиленням від норми й системи іншої мови під впливом рідної. І. виявляється у мовленні людини, яка володіє двома мовами, як іншомов. вплив, який може бути стабільним (як характеристика мовлення колективу) і минущим (як індивід. особливість). Гол. джерело І. — розбіжність у системах взаємодіючих мов: різні фонем. склад, правила позиц. реалізації фонем, їхньої сполучуваності, інтонації, склад грамат. категорій та способів їхнього вираження тощо. Найчастішим типом І. в Україні є І. між укр. та рос. мовами, що полягає в перенесенні особливостей російської мови в українську на різних її рівнях (т. зв. суржик) і, навпаки, укр. особливостей — у російську. До 1-го типу І. належать: у фонетиці — вимова -ф на місці кінцевого -в замість білабіального в(у): (піонеріф, школяріф); пом’якшення приголосних звуків перед е: (літєратура); у граматиці — неправил. застосування відмінкових закінчень (по всім місцям), керування ними (дякую вас); у лексиці — вживання слів із невластивою їм семантикою: я рахую, що під впливом я считаю, что; у фразеології — заміна укр. ідіом перекладеними російськими: ні за що — як переклад не за что, замість нема за що. Термін «І.» вживають також для позначення її наслідків. І. наявна у системі мови у вигляді субстрату і суперстрату (залишкова І.).
О. Б. Ткаченко
Інтерференція у генетиці — вплив кросинговеру (взаємообміну ідентичними частинами між хроматидами гомологічних хромосом на стадії їхнього подвоєння), що виник в одній ділянці хромосоми, на виникнення інших кросинговерів у розташованих поблизу ділянках. Здебільшого І. перешкоджає або навіть повністю унеможливлює кросинговер (позитивна І.). Ступ. І. знижується з віддаленням від місця кросинговеру, що вже виник. Ефект І. визначають відношенням кількості подвій. кросинговерів, що спостерігаються під час дослідів, до кількості теоретично очікуваних і називають індексом збігу, або коїнциденції (виражають у частках одиниці чи відсотках). Вважають, що основою І. є мех. властивості хромосом. І. у ботаніці — один із варіантів конкуренції, несприятлива взаємодія розташованих поряд особин одного й того самого чи близьких видів. І. у зоології — пригнічення або знищення тварин іншими тваринами того ж виду. І. у медицині — антагоністична або інгібіторна дія одного вірусу або його компонентів на репродукцію іншого та на перебіг інфекційного процесу, зумовленого останнім.
Інтерференція у психології — взаємодія двох або кількох одночасно чи послідовно діючих процесів, у результаті якої в них відбуваються суттєві зміни (послаблення, пригнічення). Іноді І. називають будь-яку взаємодію процесів, зокрема й таку, яка не спричиняє порушень. У психології явище І. досліджують у межах вивчення діяльності людини, а також пізнав. процесів — сприймання, пам’яті, мислення тощо. Розрізняють вербал., моторно-акуст. і зорову І. Поняття «І.» є основою низки психол. теорій забування. Виокремлюють І. навичок — негатив. вплив сформованої навички на становлення нової. Є результатом негатив. перенесення, під час якого виконання однієї дії ускладнює здійснення іншої, що виявляється у збільшенні кількості необхід. часу, допущених помилок, зростанні вольових зусиль.
Н. М. Фещенко
Інтерференція у фізиці. У фізиці відомі І. хвиль (ІХ), поляризов. променів (ІПП), радіохвиль (ІР), світла (ІСв) та станів (ІСт). ІХ — взаємне посилення чи послаблення двох або більше хвиль при їх накладанні одна на одну за одночас. розповсюдження у просторі; одна з гол. властивостей хвиль будь-якої природи. ІХ вимірюють за допомогою інтерферометра, показники якого дають змогу визначити відхилення форми поверхні від заданої, виявити неоднорідності середовища, в якому розповсюджуються хвилі. ІХ є основою голографії. ІПП виникає шляхом складання когерент. поляризов. світлових хвиль; її застосовують у кристалооптиці, мінералогії та петрографії для діагностики мінералів і гірських порід, визначення орієнтації кристалів та виявлення їхніх дефектів. ІР виникає при складанні кількох електромагніт. хвиль, частоти яких знаходяться у радіодіапазоні, впливаючи на якість багатопроменевого розповсюдження сигналу, зокрема спричиняє завмирання радіохвиль. ІСв — просторове перерозподілення двох чи більше світлових хвиль. Найпоширенішою є стаціонарна ІСв — регулярне чергування у просторі областей високої та низької інтенсивності світла, спричинене накладанням когерент. світлових пучків (застосовують, зокрема, для вимірювання кутового фронту розмірів зір за допомогою зоряного інтерферометра). Нестанціонарна ІСв — світлові проблиски за накладання світлових полів різних частот (застосовна у вимірюванні швидкості надповільного пересування). ІС використовують для спектрал. аналізу світла, точного вимірювання відстаней, кутів, швидкостей, у рефрактометрії. ІСт — фазова кореляція між власними станами квант. системи; є заг. властивістю квант. систем у будь-якому частот. діапазоні. Виникає під впливом збурень, зокрема в атомах її спричиняє діаполяризов. чи спрямов. випромінювання, електрон. пучок, збудження в результаті зіткнення з ін. частинками. ІСт широко застосовні для знаходження атом. і молекуляр. констант, вимірювання множника Ланда, констант тонкого і надтонкого розщеплювання атом. рівнів.
С. О. Плахотнюк
Рекомендована література
- Семчинський С. В. Семантична інтерференція мов. 1974;
- Вайнрайх У. Языковые контакты / Пер. с англ. 1979 (обидві — Київ).
Завантажити статтю
