Інтерференція

ІНТЕРФЕРЕ́НЦІЯ (від інтер… і лат. ferens (ferentis) — той, що несе, приносить) — взаємодія мовних систем при двомовності, яка виникає під час мовних контактів, індивідуального засвоє­н­ня нерідної мови; є від­хиле­н­ням від норми й системи іншої мови під впливом рідної. І. виявляється у мовлен­ні людини, яка володіє двома мовами, як іншомов. вплив, який може бути стабільним (як характеристика мовле­н­ня колективу) і минущим (як індивід. особливість). Гол. джерело І. — роз­біжність у системах взаємодіючих мов: різні фонем. склад, правила позиц. реалізації фонем, їхньої сполучуваності, інтонації, склад грамат. категорій та способів їхнього вираже­н­ня тощо. Найчастішим типом І. в Україні є І. між укр. та рос. мовами, що полягає в пере­несен­ні особливостей російської мови в українську на різних її рівнях (т. зв. суржик) і, навпаки, укр. особливостей — у російську. До 1-го типу І. належать: у фонетиці — вимова -ф на місці кінцевого -в замість білабіального в(у): (піонеріф, школяріф); помʼякше­н­ня приголосних звуків перед е: (літєратура); у граматиці — неправил. за­стосува­н­ня від­мінкових закінчень (по всім місцям), керува­н­ня ними (дякую вас); у лексиці — вжива­н­ня слів із невластивою їм семантикою: я рахую, що під впливом я считаю, что; у фразеології — заміна укр. ідіом пере­кладеними російськими: ні за що — як пере­клад не за что, замість нема за що. Термін «І.» вживають також для по­значе­н­ня її наслідків. І. наявна у системі мови у ви­гляді субстрату і суперстрату (залишкова І.).

О. Б. Ткаченко

Інтерференція у генетиці — вплив кросинговеру (взаємооб­міну ідентичними частинами між хроматидами гомологічних хромосом на стадії їхнього по­двоє­н­ня), що виник в одній ділянці хромосоми, на виникне­н­ня інших кросинговерів у роз­ташованих по­близу ділянках. Здебільшого І. пере­шкоджає або навіть повністю унеможливлює кросинговер (позитивна І.). Ступ. І. знижується з від­дале­н­ням від місця кросинговеру, що вже виник. Ефект І. ви­значають від­ноше­н­ням кількості по­двій. кросинговерів, що спо­стерігаються під час дослідів, до кількості теоретично очікуваних і називають індексом збігу, або коїнциденції (виражають у частках одиниці чи від­сотках). Вважають, що основою І. є мех. властивості хромосом. І. у ботаніці — один із варіантів конкуренції, не­сприятлива взаємодія роз­ташованих поряд особин одного й того самого чи близьких видів. І. у зоології — пригніче­н­ня або знище­н­ня тварин іншими тваринами того ж виду. І. у медицині — антагоністична або інгібіторна дія одного вірусу або його компонентів на ре­продукцію іншого та на пере­біг інфекційного процесу, зумовленого остан­нім.

Інтерференція у психології — взаємодія двох або кількох одночасно чи послідовно діючих процесів, у результаті якої в них від­буваються сут­тєві зміни (послабле­н­ня, пригніче­н­ня). Іноді І. називають будь-яку взаємодію процесів, зокрема й таку, яка не спричиняє порушень. У психології явище І. досліджують у межах ви­вче­н­ня діяльності людини, а також пі­знав. процесів — спри­йма­н­ня, памʼяті, мисле­н­ня тощо. Роз­різняють вербал., моторно-акуст. і зорову І. Поня­т­тя «І.» є основою низки психол. теорій забува­н­ня. Ви­окремлюють І. навичок — негатив. вплив сформованої навички на становле­н­ня нової. Є результатом негатив. пере­несе­н­ня, під час якого викона­н­ня однієї дії ускладнює здійсне­н­ня іншої, що виявляється у збільшен­ні кількості необхід. часу, допущених помилок, зро­стан­ні вольових зусиль.

Н. М. Фещенко

Інтерференція у фізиці. У фізиці ві­домі І. хвиль (ІХ), поляризов. променів (ІПП), радіохвиль (ІР), світла (ІСв) та станів (ІСт). ІХ — взаємне посиле­н­ня чи послабле­н­ня двох або більше хвиль при їх накла­дан­ні одна на одну за одночас. роз­по­всюдже­н­ня у просторі; одна з гол. властивостей хвиль будь-якої природи. ІХ вимірюють за допомогою інтерферометра, показники якого дають змогу ви­значити від­хиле­н­ня форми поверх­ні від за­даної, виявити неоднорідності середовища, в якому роз­по­всюджуються хвилі. ІХ є основою голографії. ІПП виникає шляхом скла­да­н­ня когерент. поляризов. світлових хвиль; її за­стосовують у кри­сталооптиці, мінералогії та петрографії для діагностики мінералів і гірських порід, ви­значе­н­ня орієнтації кри­сталів та виявле­н­ня їхніх дефектів. ІР виникає при скла­дан­ні кількох електромагніт. хвиль, частоти яких знаходяться у радіодіапазоні, впливаючи на якість багато­променевого роз­по­всюдже­н­ня сигналу, зокрема спричиняє завмира­н­ня радіохвиль. ІСв — просторове пере­розподіле­н­ня двох чи більше світлових хвиль. Найпоширенішою є стаціонарна ІСв — регулярне чергува­н­ня у просторі областей високої та низької інтенсивності світла, спричинене накла­да­н­ням когерент. світлових пучків (за­стосовують, зокрема, для вимірюва­н­ня кутового фронту роз­мірів зір за допомогою зоряного інтерферометра). Не­станціонарна ІСв — світлові про­блиски за накла­да­н­ня світлових полів різних частот (за­стосовна у вимірюван­ні швидкості надповільного пере­сува­н­ня). ІС використовують для спектрал. аналізу світла, точного вимірюва­н­ня від­станей, кутів, швидкостей, у рефрактометрії. ІСт — фазова кореляція між власними станами квант. системи; є заг. властивістю квант. систем у будь-якому частот. діапазоні. Виникає під впливом збурень, зокрема в атомах її спричиняє діаполяризов. чи спрямов. ви­промінюва­н­ня, електрон. пучок, збудже­н­ня в результаті зі­ткне­н­ня з ін. частинками. ІСт широко за­стосовні для знаходже­н­ня атом. і молекуляр. кон­стант, вимірюва­н­ня множника Ланда, кон­стант тонкого і надтонкого роз­щеплюва­н­ня атом. рівнів.

С. О. Плахотнюк

Завантажити статтю