Інтрузивні гірські породи
ІНТРУЗИ́ВНІ ГІРСЬКІ́ ПОРО́ДИ — магматичні породи, що утворилися внаслідок охолодження та затвердіння магматичних розплавів до їх виходу на земну поверхню (на відміну від ефузивних гірських порід, що утворюються при досягненні магмою земної поверхні у рідкому стані та вивержені з вулканів). Ін. назва — плутонічні породи. Процес проникнення магми у земну кору — інтрузія (від лат. intrudo — вштовхую, вдушую). І. г. п., що виникли на знач. глибинах (понад 2 км), прийнято називати абісал., або глибин., а ті, що виповнюють тріщини та пустоти земної кори на менших глибинах, — гіпабісал., або напівглибинними. Гол. особливістю І. г. п. є повнокристалічна, як правило, крупно- або середньозерниста структура, оскільки їх материн. магма кристалізувалася за умов повіл. зниження температури та під високим геостатич. тиском. При вторгненні магми у товщі осад. порід утворюються інтрузивні тіла, які можуть залягати паралельно площинам нашарування (згідні, або конкордантні) чи перетинати їх (незгідні, або дисконкордантні). До перших належать сили — пласкі тіла з паралельними верх. та нижньою поверхнями; лополіти — чашоподібні тіла увігнутої форми; лаколіти — тіла з пласкою основою та куполоподіб. верхом; факоліти — лінзоподібні тіла, що залягають у ядрах антиклінал. і синклінал. складок. Другі представлені дайками — вертикал. або крутоспад. пластиноподіб. тілами знач. розмірів за простяганням і падінням при відносно невеликій товщині; штоками — субвертикал. тілами неправил. форми, яка у заг. вигляді наближається до циліндричної; батолітами. В основу класифікації І. г. п., як і ін. магматич. порід, покладено хім. та мінерал. склад. Залежно від вмісту гол. оксиду SiО2 їх поділяють на кислі (більше 65 %) — граніти, пегматити, гранодіорити; середні (65–52 %) — діорити, кварц. діорити, нормал. сієніти; осн. (52–45 %) — габро, анортозити, лабрадорити; ультраосновні (менше 45 %) — олівініти, дуніти, перидотити, піроксеніти. У самостійну групу виділяють лужні породи, для яких характерна велика кількість лужних оксидів (понад 10–12 %), — нефелін. сієніти. Кожній із цих груп І. г. п. властиві певні асоціації гол. породотвырних і другоряд. (акцесор.) мінералів. Так, у кислих І. г. п. гол. мінералами є кварц, калієвий польовий шпат, плагіоклаз, біотит; акцесор. — апатит, циркон, магнетит, сфен, ортит, монацит, ксенотим, рутил, а у пегматитах — також берил, каситерит, колумбіт, танталіт, топаз, турмалін та ін. Гол. мінерали серед. І. г. п.: плагіоклаз, рогова обманка, піроксени, біотит; акцесорні: апатит, магнетит, сфен, ільменіт, циркон, ортит. Осн. породи складаються з плагіоклазів, піроксенів, олівіну, рогової обманки та можуть містити також біотит, калієвий польовий шпат, кварц, титаномагнетит; акцесор. мінералами в них є апатит, ільменіт, магнетит, піротин, хроміт. В ультраоснов. породах переважають олівін і піроксени; їх акцесорні мінерали найчастіше — магнетит, хроміт, шпінель. Лужні породи містять ортоклаз, мікроклін, альбіт, нефелін, авгіт, егірин та ін. фемічні мінерали; як акцесорні у них виступають апатит, сфен, циркон, магнетит, ільменіт, флюорит. І. г. п. мають велике практичне значення як природні буд. матеріали (облицювал., бутове каміння, щебінь тощо). З ними часто пов’язані родовища цінних корис. копалин: із кислими — кварцу, слюд, польових шпатів, топазу, берилу, турмаліну та ін.; з серед. — заліза, золота, марганцю, міді, ільменіту, апатиту та ін.; з осн. — титаномагнетиту, міді, заліза, золота та ін.; з ультраосн. — рідкіс. металів, платини, алмазів, азбесту, нікелю, кобальту, ванадію, заліза та ін. В Україні І. г. п. (разом із метаморфіч. та ефузив.) беруть участь у будові кристаліч. фундаменту, а у межах УЩ виходять на донну поверхню або залягають під незнач. (до 50 м) шаром палеоген., неоген. і четвертин. відкладів, утворюючи численні масиви, найбільші з яких — коростен. та корсунь-новомиргород. плутони гранітоїдів, комплекс лужних порід Приазов’я. Відомі штокоподібні інтрузії габро і піроксенітів у Донбасі, діоритів та ін. порід — у Карпатах.
Рекомендована література
- Заварицкий А. Н. Изверженные горные породы. 1955;
- Даминова А. М. Петрография магматических пород. 1967;
- Магматические горные породы. Классификация, номенклатура, петрография. В 2 т. 1983 (усі — Москва).
Завантажити статтю
