Інфекція

Визначення і загальна характеристика

ІНФЕ́КЦІЯ (лат. infectio, від infecto — отруюю) — процес взаємодії рослин­ного, тварин­ного або людського організму з патоген­ним мікроорганізмом (віруси, бактерії, най­простіші та інші), що від­бувається у певних умовах довкі­л­ля. Іноді під І. ро­зуміють сам збудник або ж його проникне­н­ня у вищий організм. Роз­різняють маніфест. (з клін. проявами) і без­симптомну форми І. За тривалістю та особливостями пере­бігу І. класифікують на гострі (тривають до 3-х міс.), під­гострі (від 3-х до 6-ти міс.) і хронічні (більше 6-ти міс.). Крайнім ступ. роз­витку І., який характеризується знач. поруше­н­ням гомео­стазу організму й виникне­н­ням зовн. ознак цього (зміна кольору тканин, гарячка, висипка, пронос тощо), є інфекційні хвороби. Залежно від способу зараже­н­ня роз­різняють екзоген­ні та ендоген­ні І. При екзоген. І. збудник потрапляє у вищий організм ззовні від хворого організму і без­симптом. носія без­посередньо або через контаміновані (за­бруднені) ним повітря, воду, харч. продукти, побут. предмети, ґрунт тощо. Ендоген­ні І. виникають внаслідок активації окремих пред­ставників нормал. мікрофлори макроорганізму (як результат по­шкодже­н­ня його цілісності чи ослабле­н­ня захисних сил). Інфекц. процес (хвороба) може мати різні ступ. тяжкості: легкий, серед. тяжкості, тяжкий, дуже тяжкий, неу­склад. або усклад. пере­біг. Одночасне зараже­н­ня двома чи кількома різними збудниками роз­глядається як коінфекція. Накла­да­н­ня на інфекц. процес, що вже триває, іншої І. називають суперінфекцією.

М. А. Андрейчин

Завантажити статтю