ІО́В (Кундря Іван Георгі­йович; 18. 05. 1902, с. Іза, нині Хуст. р-ну Закарп. обл. — 28. 07. 1985, с. Мала Уголька Тячів. р-ну Закарп. обл.) — церковний діяч. Закін. пастир.-богослов. курси в Ізі (1928). Засн. Троїц. чол. скиту в с. Городилове (нині Хуст. р-н; 1930). 22 грудня 1938 прийняв чернечий постриг. 1940 емігрував до СРСР, де був заарешт. і засудж. до 5-ти р. таборів, покара­н­ня від­бував у Воркутин., Колим. та Норил. таборах (усі — РФ). Доброволець Чехословац. корпусу Людвіка Свободи (1943). У 1945 рукопоклад. у сан ієродиякона, 1946 — ієромонаха єпис­копом Мукачівським та Ужгородським Нестором (Сидоруком). Від 1945 — настоятель Троїц. чол. скиту, 1947 во­звед. у сан ігумена. Від 1950 — духівник Микол. жін. монастиря у м. Мукачеве, від 1951 — священик Іллін. церкви в с. Велятине та благочин­ний Хуст. округи. Після ліквідації Троїц. скиту 1958 пере­вед. до Микол. монастиря в Ізі. Від 1959 — монах, від 1960 — настоятель Преображен. монастиря в с. Теребля (Тячів. р-н). Священик парафій с. Угля (Тячів. р-н, 1960), Монастирець (Хуст. р-н, 1961), Мала Уголька (1962). У 1966 во­звед. у сан архімандрита. Був ві­домий як цілитель. 22 жовтня 2007 його мощі виявлено нетлін­ними, 18 вересня 2008 канонізов. УПЦ МП.