Іов (Тивонюк)

Визначення і загальна характеристика

ІО́В (Тивонюк Дмитро Якович; 06. 11. 1938, м. Почаїв, нині Кременец. р-ну Терноп. обл. — 01. 12. 2020, Москва) — церковний діяч РПЦ. Ордени св. рівноапостол. великого князя Володимира 2-го ступеня (1977), преподобного Сергія Радонезького 2-го (1979) і 1-го (1988) ступ., св. благовір. князя Даниїла Московського 2-го ступеня (1998). Навч. у Київ. (1957–58), закін. Одес. духовну семінарію (1965), Моск. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1973). У Трійце-Сергієвій лаврі (м. Загорськ, нині Сергієв Посад Моск. обл.) прийняв 1968 чернечий постриг, згодом рукопоклад. у сан ієродиякона, 1969 — ієромонаха, признач. настоятелем Воскресен. храму в м. Чита (РФ). Від 1971 — референт, зав. канцелярії, 1976–89 — заступник голови відділу зовн. церк. відносин Моск. патріархату. 1974 возвед. у сан ігумена, наприкінці того ж року — архімандрита. 3 січня 1975 патріархом Пименом (Ізвєковим) хіротонізов. на єпископа Зарайського, вікарія Моск. єпархії. Керував Патріаршими парафіями в Канаді і тимчасово у США (1975–76). 12 квітня 1982 возвед. у сан архієпископа. Від 1988 — архієпископ Костромський і Галицький (РФ), від 1989 — Житомирський та Овруцький, від 1994 — Одинцовський, від 1996 — Челябінський і Златоустівський, 2000 возвед. у сан митрополита. Від 2011 — на спокої.

Завантажити статтю