ІСЛА́НДІЯ, Республіка Ісландія (Island, Lýdveldid Island) — острівна держава у пів­нічній частині Атлантичного океану, на пів­нічному заході Європи. На Пів­ночі омивається Ґренландським, на Сході — Норвезьким морями, на Заході Данська протока від­окремлює Ісландію від Ґренландії. Площа 103 тис. км2. Населе­н­ня 308,9 тис. осіб (2010), пере­важно ісландці (94 %). Природний приріст населе­н­ня 0,7 % (при рівні фертильності 1,89 дитини на одну жінку). Міське населе­н­ня складає 92 %. Віро­сповіда­н­ня: 80,7 % населе­н­ня належать до Лютеранської Церкви Ісландії, 2,5 % — РКЦ, 2,4 % — Лютеранської Вільної Церкви Рейкʼявіка, 1,6 % — Лютеранської Вільної Церкви Гапнарф­йордура. Адміністративний поділ — 8 регіонів. Столиця — Рейкʼявік (198 тис. осіб; 2009). Найбільші міста: Гапнарф­йордур, Ґрундартанґі, Ісаф­йордур, Акюрейрі, Сейдісф­йордур, Рейдарф­йордур. Державна мова — ісландська. Державний устрій — республіка. Глава держави — президент. Законодавчий орган — однопалатний парламент (Альтинґ). Грошова одиниця — ісландська крона. Член ООН, НАТО, МВФ, СОТ, Ради Європи, ОБСЄ.

У 8 ст. територію сучасну Ісландію населяли монахи-від­людники. На­прикінці 9 ст. на острів висадилися вікінги, які дали йому назву «Земля Льоду». Вікінги заснували столицю — Рейкʼявік, утворили Альтинґ — найдавніший у світі парламент, від­крили острів Ґренландія. Від 1262 — під владою Норвегії. У 10 ст. у країні набуло пошире­н­ня християнство, а 1056 створили першу незалежну єпархію. Після при­єд­на­н­ня Норвегії до Данії (14 ст.) король Крістіан ІІІ за­провадив в Ісландії лютеранство (1550) і, водночас, централізоване управлі­н­ня й торговельну монополію. 18 ст. в історії Ісландії по­значене епідемією віспи, виверже­н­ням вулкана, голодом, що при­звело до значного скороче­н­ня населе­н­ня й еміграції (пере­важно до США та Канади). 1843 ісландці домоглися поновле­н­ня діяльності Альтинґу. 1918 Ісландія стала незалежним королівством в унії з Данією. 1944 проголошена незалежна республіка. 2-а половина 20 ст. по­значена економічним зро­ста­н­ням, однак від 1958 між Ісландією та Великою Британією періодично загострювалися від­носини щодо роз­межува­н­ня риболовних зон («тріскові війни»), оскільки рибальство і тварин­ництво були на той час основними ста­т­тями національного доходу. Із при­єд­на­н­ням Ісландії до Європейського економічного простору (1994) економіка країни за­знала значного роз­витку, який був пере­рваний економічною кризою 2008.

Ісландія роз­ташована на острові вулканічного походже­н­ня. Більшу частину її території за­ймає плато (400–800 м) з гірськими і вулканічними масивами (1000–1500 м). Нараховується близько 200 вулканів, серед них — Гекла, Лакі, Ейяфʼядлаекюдль (найвища точка Ісландії на льодовику Ватнаєкюдль — Гван­надальсгнукюр; 2119 м). 21 березня 2010 роз­почалося виверже­н­ня вулкана Ейяфʼядлаекюдль, пік якого припав на 14 квітня, коли в атмо­сферу було викинуто небезпечну кількість попелу. Від 15 квітня європейські країни почали закривати повітряний про­стір для всіх польотів, згодом ситуація стабілізувалася. Близько 6 % території — лавові поля. На Пів­нічному Заході, Пів­ночі і Сході скелясті береги роз­членовані затоками і фіордами. Пів­ден­но-західні і пів­ден­ні береги — піщані, вирівняні. Є числен­ні гейзери, мінеральні джерела. Часто бувають землетруси. Клімат субарктичний морський; середня температура січня від –3 до +2 °С (у гірських ра­йонах — від –15 до –5 °С); липня — від +7 до +12 °С. Кількість опадів на Пів­дні та Пів­ден­ному Заході — до 1000 мм, на схилах гірських масивів — до 3000 мм, у внутрішніх ра­йонах — 300–500 мм. Річна сума опадів на пів­ден­ному березі 2390 мм, на пів­нічному — 465 мм. На клімат острова значно впливає тепла течія Ґольфстрім, тому порт Рейкʼявік не замерзає, а середня температура у столиці становить +5 °С. Близько 11,4 % території Ісландії вкрито льодовиками. Річки короткі; є водо­спади, багато озер. Значні території — камʼянисті роз­сипища з роз­рідженим мохово-лишайниковим покривом або взагалі без рослин­ного покриву. Є не­значні масиви березових лісів. Тварин­ний світ пред­ставлений білими ведмедями, моржами, тюленями, песцями, норками, пів­нічними оленями, різноманітними видами птахів, риб та ін. Національні парки: «Тінґведлір», «Єкюльсаургльювюр», «Міватн-ог-Лахсау», «Скафтафедль». Є родовища ісландського шпату, сірки; гідро- та геотермальні ресурси.

До світової економічної кризи 2008 Ісландія належала до країн зі стабільно зростаючою економікою та високим рівнем добробуту населе­н­ня. ВВП становить 11,86 млрд дол. США (2010), у роз­рахунку на особу — 38,4 тис. дол. США. Від 1990-х рр. провід­ну роль ві­ді­грає сектор послуг (69,9 %), особливо фінансовий, з про­грамного забезпече­н­ня, біо­технологій та туризму. Промисловість становить 24,7 % у структурі ВВП, провід­ні галузі: гідро- та геотермальна енергетика, теплопо­стача­н­ня, видобуток газу, виробництво алюмінію та феро­сплавів. С. господарство спеціалізується на тварин­ництві (вівчарство, свинарство, велика рогата худоба) та пере­робці його продукції, на вирощуван­ні картоплі та овочів. Традиційно високо роз­винена рибна промисловість (12 % у структурі ВВП), яка забезпечує 40 % екс­порт­них надходжень. Ісландія залишається одним із провід­них світових виробників рибо­продуктів. Імпортує машини й устаткува­н­ня, продукцію нафтової, харчової та легкої промисловостей; екс­портує рибу та рибо­продукти (40 %), продукцію алюмінієвої промисловості та тварин­ництва. Основні торговельні партнери: Нідерланди, Німеч­чина, Велика Британія, Іспанія, Данія, Скандинавські країни, США, Китай, Бразилія. Саме економічні заходи ЄС щодо протидії кризі та побоюва­н­ня у країні щодо контролю над рибними ресурсами призупинили рух Ісландії до ЄС. У країні — 6 між­народних аеропортів (основний — імені Л. Ейріксона у Кеблавіці), 3 порти (Рейкʼявік, Ґрандартанґі, Гапнарф­йордур). Серед видатних пред­ставників Ісландії — письмен­ники С. Стурлусон, С. Тордарсон, Й. Гальґрімс­сон, Б. Тораренсен, М. Йохумс­сон, Е. Бенедихтс­сон, Г.-К. Лакснесс, Ґ. Ґун­нарс­сон; спів­ачка Бйорк. Ісландський письмен­ник Ґ. Данієльс­сон пере­клав низку творів українських письмен­ників («Тіні забутих предків» М. Коцюбинського, «Заповіт» Т. Шевченка, «Каменярі» І. Франка), опублікував стат­ті про М. Коцюбинського та І. Франка. Дипломатичні від­носини між Україною та Ісландією встановлено 30 березня 1992.