ІСМАЇ́Л Мем­мед (İsmayil Məmməd Mürşüd Oğlu; 01. 10. 1939, с. Есрік-Джирдахан, Азербайджан — 19. 08. 2025, Баку) — азербайджанський поет. Закін. Азерб. університет (Баку, 1964), Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті (Москва, 1975). Писав азерб. і рос. мовами. Автор зб. «Ananın əlləri» («Руки матері», 1966), «Dünyaya baxıram» («Бачу світ», 1969), «Vaxtında deyilən söz» («Слово, сказане вчасно», 1976), «Həyatın adi olmasına imkan verməyin» («Не дайте світові стати звичним», 1978), «Hələ yaşamağa dəgər» («Ще варто жити», 1981), «Mübarizə, qələbə» («Бій, звитяга», 1983), «Dünya evimizdir» («Наш світ — домівка наша», 1984), «Tənhalıq ağırdır» («Тяжко на самоті», 1987), «İşıq» («Світло», 1988), «Müqəddəs yerlərim» («Святині мої», 1989), «Qara daş, ağ daş» («Чорний камінь, білий камінь»), «And yeri» («Місце клятви»; обидві — 1990) та ін., присвяч. темам війни та долі повоєн. поколі­н­ня, збереже­н­ня довкі­л­ля. Неодноразово бував в Україні, якій присвятив вірші «Dnipro sahilində palıd ağacı» («Дуб на березі Дні­пра»), «Talehləri bənzərdir» («Схожі долями» — про своє сприйня­т­тя життя й творчості Т. Шевченка), «Dostum Pavloya» («Другові Павлу» — посла­н­ня П. Мовчану). Член редколегії укр. альманаху «Ґроно». Пере­клав азерб. мовою окремі твори І. Драча (симфонію «Смерть Шевченка», баладу «Крила», вірші «До джерел», «Матері»), П. Мовчана (поезії «Хліб», «Поклик», «Шлях», «Мандрува­н­ня Гр. Сковороди»), П. Горецького та ін. Кілька творів І. українською мовою пере­клали П. Засенко та М. Мірошниченко.