Ісопенко Микола Іванович
ІСОПЕ́НКО Микола Іванович (21. 11. 1921, с. Задубрівка, нині Заставнів. р-ну Чернів. обл. — 13. 12. 2009, там само) — скульптор. Навч. у майстерні ювеліра Н.-В. Александреску в Чернівцях, закін. Київ. худож. інститут (1958). Перейшовши кордон на поч. 1940, потрапив у нім. полон, у березні того ж року повернувся додому. Працював від 1960-х рр. скульптором Чернів. вироб. майстерень. Створював композиції, пам’ятники, обеліски, рельєфи, портрети, погруддя у реаліст. стилі. Окремі роботи зберігаються в краєзнав. музеї, літ.-мемор. музеї О. Кобилянської, Будинку нар. творчості (усі — Чернівці). Автор кн. спогадів «Скарб незабудок» (Вижниця, 2004).
Додаткові відомості
- Основні твори
- композиції — «Зустріч І. Франка з О. Кобилянською», «Ю. Федькович із “Кобзарем”» (обидві — 1957), «О. Кобилянська знайомить Лесю Українку з В. Стефаником» (1981), «Леся Українка читає поезії І. Франку» (1982); портрети — «О. Кобилянська», «О. Довбуш», «Т. Шевченко», «Марко Черемшина», «І. Франко» (усі — 1956), «М. Івасюк» (1975), «С. Воробкевич» (1985); горельєф «Хотинські комсомольці»; погруддя — І. Франка, Ю. Федьковича, П. Амбросій; пам’ятники — односельцям, які загинули на фронтах 2-ї світової війни, у м. Герца, селах Чернів. і Терноп. обл., односельцям, розстріляним румун. окупантами під час 2-ї світової війни, у с. Гвіздівці Сокирян. р-ну, М. Щербині у с. Задубрівка, кер. селян. повстання на Буковині 1848 у с. Сергії Путил. р-ну; обеліск загонам Червоної армії, які форсували Дністер під час звільнення Пн. Буковини і Бессарабії 1940 у с. Волошкове Сокирян. р-ну (усі — Чернів. обл.; 1960–80-і рр.).
Рекомендована література
- Тодорів В. Вогонь любові до Вкраїни, в якому пам’ять пророста // Голос краю. Заставна, 1995, 21 січ.;
- Вікнянський Д. Над Задубрівкою сходить два сонця // Там само. 1997, 22 серп.
Завантажити статтю
Людина 
