Історичний процес

Визначення і загальна характеристика

ІСТОРИ́ЧНИЙ ПРОЦЕ́С — зміна су­спільних подій, повʼязаних між собою прямими або опосередкованими причин­но-наслідковими звʼязками. Людська сві­домість спри­ймає роз­поділену в часі зміну подій у ретро­спективі та пер­спективі як ходу історії. І. п. має свою динаміку: в добу рев. потрясінь хода історії стає швидшою, але бувають епохи, коли, на думку людей, у сусп. житті не від­бувається жодних істот. змін. Перші спроби ро­зі­братися в динаміці істор. подій зроблено у стародавні часи. Найпоширенішими тоді стали уявле­н­ня про плин людського життя як від­дале­н­ня від колиш. «золотого віку». Прагнучи зна­йти в сусп. змінах певні закономірності й сенс, мислителі античності роз­робили, зокрема, концепцію істор. кругообігу (за аналогією з явищами кругообігу в природі). На їхню думку, життя людства мало рухатися по за­мкненому колу, від упадку до роз­квіту й навпаки. У середньовіч. Європі утвердилося прові­денц. ро­зумі­н­ня сенсу І. п. Тогочасні мислителі вважали, що І. п. від­бувається від­повід­но до Божого провиді­н­ня. У добу Просвітництва «подолано» міфологізм і прові­денційність. У працях пере­важної більшості мислителів 18 ст. заг. тенденцію сусп. змін у минулому роз­цінено позитивно, і цей позитив екс­трапольов. на баланс майбут. змін. Оптимістич. по­гляд на І. п. протримався пів­тора столі­т­тя. Його не змогли похитнути ні 1-а світова війна, ні Велика де­пресія 1929–33, ні 2-а світова війна. Крах нацист. «нового порядку» багато істориків країн Заходу тлумачили як під­твердже­н­ня обнадійливого про­гнозу їх попередників про позитивну спрямованість І. п. Навіть у 1960-і рр. багато видат. письмен­ників і науковців висловлювали думки, що ґрунтувалися на вірі в істор. про­грес. Нині більшість су­спільство­знавців схильна вважати, що поня­т­тя «про­грес», засн. на припущен­ні, ніби сучас. стан людського життя має якісні пере­ваги над минулим, зумовлює неро­зумі­н­ня того, що від­бувається на­справді. На думку Дж. Тоша, якщо історик заходить надто далеко у прагнен­ні продемонструвати про­гресивність роз­витку, він вступає в конфлікт зі своїм профес. обовʼязком від­творювати минуле з середини.

Літ.: Е. Carr. What is History? Macmillan, 1961; J. H. Plumb. The Death of the Past. Macmillan, 1969; J. Tosh. The Pursuit of History. 1984; 1991; 2002; 2006 (рос. перекл. — Стремление к истине. Москва, 2000).

С. В. Кульчицький

Завантажити статтю