«ІСТО́РІЇ ВЕЛИ́КОЇ ВІТЧИЗНЯ́НОЇ ВІЙНИ́ 1941–1945 РОКІ́В НАЦІОНА́ЛЬНИЙ МУЗЕ́Й» Меморіальний комплекс. Заснований 1973 у Києві як Український музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Основу музейної колекції склали матеріали республіканської ви­ставки «Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників», від­критої 1946. На початку 1950 років їх пере­дано до фондо­сховищ Державного історичного музею, на базі якого у 1970-х роках створено під­готовчу групу з організації музею. 1974 від­крито першу його екс­позицію у приміщен­ні колишнього Кловського палацу. Від 1981 — меморіальний комплекс (скульптор Є. Вучетич, архітектор Є. Стамо) на схилах Дні­пра, від 1996 — національний. Під­порядкований Міністерству культури і туризму України. До меморіального комплексу, що за­ймає площу 11,2 га, входять музей із монументом «Батьківщина-мати» (скульптор В. Бородай), головна площа з алеєю міст-героїв і скульптурними композиціями «Форсува­н­ня Дні­пра» й «Пере­дача зброї», галерея героїв фронту і тилу з бронзовими горельєфними композиціями, чаша «Вогонь Слави», ви­ставка бо­йової техніки й озброє­н­ня та окреме приміще­н­ня, де роз­горнуті по­стійно діючі тематичні реліквійні екс­позиції «Трагедія і доблесть Афгану», «На чужих війнах». Для від­відува­н­ня від­криті транс­порт­ний літак Лі-2, вертоліт Мі-24В і ре­активний винищувач МіГ-23. Головна скульптура «Батьківщина-мати» — фігура жінки зі щитом і мечем у руках, встановлена на конусному пʼєде­сталі 40-метрової висоти. Висота скульптури від пʼєде­сталу до кінчика меча — 62 м, загальна — 102 м, вага — близько 500 т. Уперше у СРСР скульптуру таких роз­мірів виготовлено на Київському заводі імені Паризької Комуни із листової нержавіючої сталі з урахува­н­ням рекомендацій Ін­ституту електрозварюва­н­ня Академії наук Української РСР (Київ) щодо зварюва­н­ня зʼ­єд­нань елементів окремими блоками-секціями вагою 25–30 т. Під час монтажу покладено близько 30-ти км зварювальних швів. На найвищій точці меча — спеціальний при­стрій для гасі­н­ня коливань вітрового навантаже­н­ня. Для пере­сува­н­ня людей і технічного обслуговува­н­ня скульптури всередині змонтовано два унікальні ліфти — похилий і вертикальний. На висоті 36 м обладнано оглядові май­данчики для від­відувачів. Головний екс­позиційний корпус музею — триповерхова споруда, яка водночас є пʼєде­сталом для монумента «Батьківщина-мати». Основну екс­позицію роз­горнуто у 14-ти залах, де пред­ставлено понад 15 тис. екс­понатів (загальна кількість одиниць зберіга­н­ня — понад 300 тис.). Тематично і хронологічно екс­позиційні зали обʼ­єд­нує символічна «Дорога війни». У музеї домінує українська тематика, екс­понати висвітлюють внесок народу України в здобу­т­тя Пере­моги над нацизмом, хоча значну увагу приділено й іншим ділянкам радянсько-німецького фронту, вирішальним битвам і подіям війни. Серед раритетних матеріалів — прапор одного з полків, зна­йдений 1984 на Кірово­градщині, де влітку 1941 армії Пів­ден­ного фронту потрапили в оточе­н­ня; кісткодробарка з нацистського табору смерті по­близу Львова; гіль­йотина з вʼязниці ґестапо у м. Вроцлав (Польща); пробиті кулями документи червоноармійців; велика кількість похоронок; прапор, установлений 26 квітня 1945 над центральним аеро­дромом Берліна; меморіальні речі учасників війни. Кульмінація екс­позиції — Зал Памʼяті. Композиції «Стіна Памʼяті», «Вдови», «Стіл-тризна», «Журавлиний ключ», матеріали, зі­брані пошуковцями, присвячені памʼяті воєн­ного поколі­н­ня. У Залі Слави на пілонах з білого мармуру викарбувані імена осіб, удостоєних звань Героя Радянського Союзу та Героя Соціалістичної Праці у роки війни. Завершує екс­позицію тематична композиція «Примире­н­ня». Напрями науково-дослідної роботи: комплектува­н­ня музейного зі­бра­н­ня, проектува­н­ня та створе­н­ня екс­позицій і ви­ставок, науково-фондова, ре­ставраційна та памʼятко­охорон­на діяльність, між­народне культурне спів­робітництво.З моменту від­кри­т­тя у музеї побувало 25 млн від­відувачів із майже 200 країн світу. Генеральний директор — О. Артемов (від 1994).