Кочубей Володимир Іванович
КОЧУБЕ́Й Володимир Іванович (1888, с. Жижниківці, нині Білогір. р-ну Хмельн. обл. — 08. 12. 1937, Москва) — археолог, краєзнавець. Батько С. Кочубея. 1905 закін. учител. семінарію, від 1906 учителював. 1908–13 навч. в учител. інституті. Публікував краєзнавчі розвідки на сторінках г. «Вісті Волинського губернського земства» і «Нове життя для всіх». 1919–22 служив у Червоній армії. Від 1923 — учитель профес.-тех. школи у м. Славута (нині Хмельн. обл.). Член Волин. наук. товариства дослідників. Співзасн. низки краєзнав. гуртків у містах та селах Славут., Полон., Красилів., Судилків. (нині Шепетів.), Ізяслав., Ляховец. (нині Білогір.) р-нів (нині усі — Хмельн. обл.). Від 1926 — уповноважений Всеукр. археол. комітету при ВУАН по Шепетів. окрузі та Київ. крайової інспектури для охорони пам’яток культури на Шепетівщині. 1926 заснував та очолив Шепетів. окруж. краєзнавчий музей у м. Славута, ініціював створення і згодом очолив Шепетів. наук. товариство при ВУАН. 1927–29 сприяв проведенню під наук. керівництвом С. Гамченка та О. Безбородька двох геол. і двох археол. експедицій; 1928–29 також здійснював системат. обстеження пам’яток давньоукр., сакрал. і побут. мистецтва. Автор монографій «Археологічне обстеження берегів р. Горинь в 1928 р.», «До реєстрації археологічних першоджерел на Шепетівщині», «Довідник Шепетівщини», «Екскурсант Шепетівщини» (Шепетівка, 1929). Від 1936 проживав у Москві. 1 вересня 1937 заарешт., 21 листопада того ж року за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1961.
Додаткові відомості
- Державний архів
- Центр. держ. арх. вищих органів влади України. Ф. 166, оп. 6, спр. 2762, арк. 15–15 зв.; оп. 8, спр. 443, арк. 174–176; оп. 9, спр. 1507, арк. 12–13 зв.
Рекомендована література
- Нестеренко В. А. Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20–30-ті роки ХХ століття // Сангушків. читання: Зб. наук. пр. 1-ї Всеукр. наук. конф. Л., 2004;
- Берковський В. Г. Студії з історії Славутчини, К., 2008.
Завантажити статтю
Людина 
