КОЧУБЕ́Й Володимир Іванович (1888, с. Жижниківці, нині Білогір. р-ну Хмельн. обл. — 08. 12. 1937, Мос­ква) — археолог, крає­знавець. Батько С. Кочубея. 1905 закін. учител. семінарію, від 1906 учи­телював. 1908–13 навч. в учител. ін­ституті. Публікував крає­знавчі роз­­відки на сторінках г. «Вісті Волин­ського губернського земства» і «Нове життя для всіх». 1919–22 служив у Червоній армії. Від 1923 — учитель профес.-тех. школи у м. Славута (нині Хмельн. обл.). Член Волин. наук. товариства дослідників. Спів­засн. низки крає­знав. гуртків у містах та селах Славут., Полон., Красилів., Судилків. (нині Шепетів.), Ізяслав., Ляховец. (нині Білогір.) р-нів (ни­ні усі — Хмельн. обл.). Від 1926 — уповноважений Всеукр. археол. комітету при ВУАН по Шепетів. окрузі та Київ. кра­йової ін­спектури для охорони памʼяток куль­тури на Шепетівщині. 1926 засну­вав та очолив Шепетів. окруж. крає­знавчий музей у м. Славута, ініціював створе­н­ня і згодом очо­лив Шепетів. наук. товариство при ВУАН. 1927–29 сприяв проведен­ню під наук. керівництвом С. Гамченка та О. Без­бородька двох геол. і двох археол. екс­педицій; 1928–29 також здійснював системат. обстеже­н­ня памʼяток давньоукр., сакрал. і побут. мистецтва. Автор моно­графій «Археологічне обстеже­н­ня берегів р. Горинь в 1928 р.», «До реєстрації археологічних першоджерел на Шепетівщині», «Довід­ник Шепетівщини», «Екс­курсант Шепетівщи­ни» (Шепетівка, 1929). Від 1936 проживав у Москві. 1 вересня 1937 заарешт., 21 листопада того ж року за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1961.