Істрін Василь Михайлович
І́СТРІН Василь Михайлович (29. 01(10. 02). 1865, с. Пехра, нині с. Пехра-Покровське Моск. обл. — 19. 04. 1937, Ленінград, нині С.-Петербург) — літературознавець, мовознавець. Чоловік Є. Істріної. Доктор філології (1897), академік АН СРСР (1907). У Москві навч. у духов. семінарії (1885–87), закін. університет (1890). Працював у ньому приват-доцент (1891–97); у Новорос. університеті в Одесі: ординар. професор кафедри нової рос. літ-ри (1897–1907); голова Істор.-філол. товариства і його візант. відділ. при ньому (від 1904). В Одесі 1900 заснував наук. школу дослідників давньорус. писемності. Від 1907 — у С.-Петербурзі. Досліджував питання історії російської мови та її взаємозв’язків із церк.-слов’янською, проблеми розвитку мовознавства, теорії перекладу, палеографії і текстології. Визнав, що «Слово о полку Ігоревім» справило ідейно-худож. вплив на літературу, що засвідчує його оригінальність. Вивчав творчість О. Пушкіна, М. Гоголя, В. Жуковського.
Пр.: Александрия русских хронографов: Исследование и текст. Москва, 1893; Откровение Мефодия Патарского и апокритические видения Даниила в византийской и славяно-русской литературах: Исследование и тексты // Чтения. Москва, 1897. Кн. 3(182); Апокрифическое мучение Никиты. О., 1899; Введение в историю русской литературы второй половины XVII века. О., 1903; Греческий оригинал так называемого болгарского перевода хроники Георгия Амартола // Визант. временник. 1906. Т. 13, вып. 1; Исследования в области древнерусской литературы. С.-Петербург, 1906; Редакции Толковой Палеи. С.-Петербург, 1907; История сербской Александрии в русской литературе. О., 1909. Вып. 1; К вопросу о взаимоотношении эллинских летописцев и архивского (иудейского) хронографа. С.-Петербург, 1912; Очерк истории древнерусской литературы домосковского периода (11–13 вв.). Петроград, 1922.
Літ.: Василий Михайлович Истрин (К 125-летию со дня рожд.): Библиогр. указ. О., 1990; Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник: У 4 т. 2-е вид., О., 2005.
Т. С. Мейзерська
Основні праці
Александрия русских хронографов: Исследование и текст. Москва, 1893; Откровение Мефодия Патарского и апокритические видения Даниила в византийской и славяно-русской литературах: Исследование и тексты // Чтения. Москва, 1897. Кн. 3(182); Апокрифическое мучение Никиты. О., 1899; Введение в историю русской литературы второй половины XVII века. О., 1903; Греческий оригинал так называемого болгарского перевода хроники Георгия Амартола // Визант. временник. 1906. Т. 13, вып. 1; Исследования в области древнерусской литературы. С.-Петербург, 1906; Редакции Толковой Палеи. С.-Петербург, 1907; История сербской Александрии в русской литературе. О., 1909. Вып. 1; К вопросу о взаимоотношении эллинских летописцев и архивского (иудейского) хронографа. С.-Петербург, 1912; Очерк истории древнерусской литературы домосковского периода (11–13 вв.). Петроград, 1922.
Рекомендована література
- Василий Михайлович Истрин (К 125-летию со дня рожд.): Библиогр. указ. О., 1990;
- Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник: У 4 т. 2-е вид., О., 2005.
Т. С. Мейзерська
Людина 
