Істріна Євгенія Самсонівна

Визначення і загальна характеристика

І́СТРІНА Євгенія Самсонівна (22. 02(06. 03). 1883, Одеса — 04. 04. 1957, Ленінград, нині С.-Петербург) — мовознавець. Дружина В. Істріна. Член-кореспондент АН СРСР (1943). Ленін. премія (1970, посмертно). Закін. Одес. жін. гімназію (1900). Навч. на Вищих жін. курсах в Одесі (1903–07), закін. Вищі жін. курси у С.-Петербурзі (1909). Учителювала. 1916 склала магістер. іспити при Петрогр. університеті (нині С.-Петербург). Від 1919 — у Ленінгр. пед. інституті: від 1935 — проф.; 1942–44 — проф. Казах. університету (Алма-Ата, нині Алмати); 1944–47 — проф. Моск. університету. Водночас 1941–44 — старший науковий співробітник Інституту мови і мислення АН СРСР; від 1944 — заступник директора, 1946–50 — зав. сектору Інституту російської мови АН СРСР (Москва). Наукові дослідження: історія російської мови, сучасна рос. мова та методика її викладання, літ. норма і культура мови, лексикографія. Авторка «Руководства по истории русского языка с хрестоматией, снимками с древних рукописей и двумя картами в красках» (Петроград, 1915; 1917; 1923). Співавторка посібника «Учебная книга по русскому языку» (Москва; Ленинград, 1932), підручника «Методика русского языка в средней школе» (Москва, 1934). Брала участь в укладанні «Словаря современного русского литературного языка» (т. 1–17, Москва; Ленинград, 1950–65). Член ред. колегії академ. видання «Грамматика русского языка» (т. 1–2, Москва, 1953–54; 1960).

Завантажити статтю