ІШЕМІ́ЧНА ХВОРО́БА СЕ́РЦЯ (ІХС) — патологічний стан, для якого характерне поруше­н­ня кровопо­стача­н­ня серцевого мʼяза (міокарда), повʼязане з атеро­склеротичним ураже­н­ням коронарних (вінцевих) артерій серця. ІХС — поширене захворюва­н­ня, одна з головних причин смертності та втрати праце­здатності серед населе­н­ня багатьох роз­винених країн світу. У Європі кожна 2–3 смерть дорослої людини зумовлена ІХС. В Україні, за даними остан­ніх років, поширеність захворюва­н­ня становить близько 20 тис. випадків на 100 тис. осіб, щорічна смертність — 350 тис. осіб. ІХС може мати гостру (інфаркт міокарда) і хронічну форми. Найтиповішою клінічною формою є стенокардія. Роз­різняють стабільну стенокардію напруже­н­ня, вазоспастичну, не­стабільну та постінфарктну стенокардії. Проявом класичної стенокардії є напади пекучого болю в лівій частині грудної клітки. Як правило, його викликають фізичні навантаже­н­ня, емоційні стреси, іноді виникає після виходу на холод, при­йому значної кількості їжі. Больовий напад триває кілька хвилин і проходить у стані спокою чи після при­йому нітрогліцерину. Стенокардію зумовлює тимчасова ішемія серцевого мʼяза, яка виникає внаслідок невід­повід­ності між потребами міокарда в кисні та його кровопо­стача­н­ням. Анатомічним субстратом ІХС є атеро­склеротичне звуже­н­ня коронарних артерій серця, що пере­шкоджає збільшен­ню кровотоку, особливо за умов фізичних та емоційних навантажень. Серед інших причин ішемії міокарда — тромбоз та спазм вінцевих артерій. Своєчасні діагностика й лікува­н­ня ІХС сприяють попереджен­ню сер­йозних серцево-судин­них ускладнень, зокрема інфаркту міокарда і коронарної смерті. Діагностична про­грама при ІХС перед­бачає клінічний огляд з обовʼязковим вимірюва­н­ням артеріального тиску, реєстрацію електрокардіо­грами, тести з дозованим фізичним навантаже­н­ням (велоергометрія, тредміл), лабораторні дослідже­н­ня і ехокардіо­графію. За­стосовують також метод коронароангіо­графії, який дає можливість візуалізувати судини серця після введе­н­ня спеціальних рентґенконтрастних препаратів у коронарне русло. Серед лабораторних показників у хворого на ІХС особливе значе­н­ня мають параметри ліпідного обміну (холестерин та його фракції, тригліцериди). Під­вищений рівень холестерину зумовлений про­гресува­н­ням коронарного атеро­склерозу та ризиком серцево-судин­них ускладнень. Терапія ІХС перед­бачає за­стосува­н­ня лікарських засобів, що позитивно впливають на пере­біг захворюва­н­ня, зменшують ризик ускладнень та забезпечують зменше­н­ня чи усуне­н­ня клінічних проявів. Для лікува­н­ня нападів стенокардії рекомендують нітрогліцерин, нітросорбіду диніт­рат у ви­гляді швидкодіючих лікарських форм, сублінгвальні або жувальні таблетки, спреї. У випадках, коли больовий напад виникає під час фізичного навантаже­н­ня (напр., при ходьбі), необхідно якнайшвидше припинити його дію (зупинитися). Напад стенокардії, що триває понад 20 хв., свідчить про ризик роз­витку інфаркту міокарда. Для покраще­н­ня про­гнозу хворого на ІХС необхідна довготривала терапія з викори­ста­н­ням 3-х основних груп препаратів — антитромботичних, засобів, які нормалізують ліпідний обмін, та блокаторів бета-адренорецепторів (особливо після пере­несеного інфаркту міокарда). Блокатори бета-адренорецепторів за­стосовують для попередже­н­ня симптомів ІХС — нападів стенокардії. У випадках, коли вони протипоказані або недо­статньо ефективні, при­значають антагоністи кальцієвих ка­налів і ніт­рати пролонгованої дії, а також препарати нової фармакологічної групи — інгібітори Іf ка­налів («Івабрадин»). Значну роль ві­ді­грає усуне­н­ня чин­ників, які сприяють роз­витку ІХС, — тютюнопалі­н­ня, нераціонального харчува­н­ня з надмірним вжива­н­ням продуктів, багатих на холестерин, не­адекватна фізична активність. Важлива складова терапії пацієнтів з ІХС — лікува­н­ня супутніх захворювань, насамперед, артеріальної гіпертензії та цукрового діабету. Ефективні є хірургічні методи лікува­н­ня ІХС, аортокоронарне шунтува­н­ня та стентува­н­ня коронарних артерій.