Ішемічна хвороба серця (ІХС)

ІШЕМІ́ЧНА ХВОРО́БА СЕ́РЦЯ (ІХС) — патологічний стан, для якого характерне поруше­н­ня кровопо­стача­н­ня серцевого мʼяза (міокарда), повʼязане з атеро­склеротичним ураже­н­ням коронарних (вінцевих) артерій серця. ІХС — поширене захворюва­н­ня, одна з гол. причин смертності та втрати праце­здатності серед населе­н­ня багатьох роз­винених країн світу. У Європі кожна 2–3 смерть дорослої людини зумовлена ІХС. В Україні, за даними остан­ніх років, поширеність захворюва­н­ня становить бл. 20 тис. випадків на 100 тис. осіб, щорічна смертність — 350 тис. осіб. ІХС може мати гостру (інфаркт міокарда) і хронічну форми. Найтиповішою клін. формою є стенокардія. Роз­різняють стабіл. стенокардію напруже­н­ня, вазоспастичну, не­стабіл. та постінфарктну стенокардії. Проявом класич. стенокардії є напади пекучого болю в лівій частині груд. клітки. Як правило, його викликають фіз. навантаже­н­ня, емоц. стреси, іноді виникає після виходу на холод, при­йому знач. кількості їжі. Больовий напад триває кілька хвилин і проходить у стані спокою чи після при­йому нітрогліцерину. Стенокардію зумовлює тимчас. ішемія серц. мʼяза, яка виникає внаслідок невід­повід­ності між потребами міокарда в кисні та його кровопо­стача­н­ням. Анатоміч. субстратом ІХС є атеро­склеротичне звуже­н­ня коронар. артерій серця, що пере­шкоджає збільшен­ню кровотоку, особливо за умов фіз. та емоц. навантажень. Серед ін. причин ішемії міокарда — тромбоз та спазм вінцевих артерій. Своєчасні діагностика й лікува­н­ня ІХС сприяють попереджен­ню сер­йоз. серц.-судин. ускладнень, зокрема інфаркту міокарда і коронар. смерті. Діагност. про­грама при ІХС перед­бачає клін. огляд з обовʼязковим вимірюва­н­ням артеріал. тиску, реєстрацію електрокардіо­грами, тести з дозованим фіз. навантаже­н­ням (велоергометрія, тредміл), лабораторні дослідж. і ехокардіо­графію. За­стосовують також метод коронароангіо­графії, який дає можливість візуалізувати судини серця після введе­н­ня спец. рентґенконтраст. препаратів у коронарне русло. Серед лаборатор. показників у хворого на ІХС особливе значе­н­ня мають параметри ліпід. обміну (холестерин та його фракції, тригліцериди). Під­вищений рівень холестерину зумовлений про­гресува­н­ням коронар. атеро­склерозу та ризиком серц.-судин. ускладнень. Терапія ІХС перед­бачає за­стосува­н­ня лікар. засобів, що позитивно впливають на пере­біг захворюва­н­ня, зменшують ризик ускладнень та забезпечують зменше­н­ня чи усуне­н­ня клін. проявів. Для лікува­н­ня нападів стенокардії рекомендують нітрогліцерин, нітросорбіду диніт­рат у ви­гляді швидкодіючих лікар. форм, сублінгвальні або жувальні таблетки, спреї. У випадках, коли больовий напад виникає під час фіз. навантаже­н­ня (напр., при ходьбі), необхідно якнайшвидше припинити його дію (зупинитися). Напад стенокардії, що триває понад 20 хв., свідчить про ризик роз­витку інфаркту міокарда. Для покраще­н­ня про­гнозу хворого на ІХС необхідна довготривала терапія з викори­ста­н­ням 3-х осн. груп препаратів — антитромботич., засобів, які нормалізують ліпід. обмін, та блокаторів бета-адренорецепторів (особливо після пере­несеного інфаркту міокарда). Блокатори бета-адренорецепторів за­стосовують для попередже­н­ня симптомів ІХС — нападів стенокардії. У випадках, коли вони протипоказані або недо­статньо ефективні, при­значають антагоністи кальцієвих ка­налів і ніт­рати пролонгованої дії, а також препарати нової фармакол. групи — інгібітори Іf ка­налів («Івабрадин»). Значну роль ві­ді­грає усуне­н­ня чин­ників, які сприяють роз­витку ІХС, — тютюнопалі­н­ня, нерац. харчува­н­ня з надмір. вжива­н­ням продуктів, багатих на холестерин, не­адекватна фіз. активність. Важлива складова терапії пацієнтів з ІХС — лікува­н­ня супут. захворювань, насамперед, артеріал. гіпертензії та цукр. діабету. Ефектив. є хірург. методи лікува­н­ня ІХС, аортокоронарне шунтува­н­ня та стентува­н­ня коронар. артерій.

Завантажити статтю