ІЩУ́К Арсен Олексі­йович (09(22). 06. 1908, с. Городок, нині Ружин. р-ну Житомир. обл. — 21. 12. 1982, Київ) — письмен­ник, літературо­знавець, літературний критик. Кандидат філологічних наук (1943), професор (1963). Член СПУ (1954). Закін. Київський університет (1934), де й працював від­тоді на каф. історії укр. літ-ри: завідувач кафедри (1948–72), водночас проректор з навч. роботи (1943–56), декан філол. факультету (1956–72). Автор праць з історії укр. літ-ри, про­блем традиції і новаторства, реалізму й народності. Створив низку літ. порт­ретів укр. письмен­ників. Як письмен­ник дебютував 1930 оповіда­н­ням «На пере­ломі» у ж. «Молодий більшовик». Автор роману-хроніки «Вербівчани» (К., 1961, кн. 1; 1965, кн. 2; 1975, кн. 3) — про життя селянства після 1917. У його пере­кладі з російської мови ви­йшли романи Б. Полєвого «Глибокий тил» (1960) і В. Воєводіна «Спокою нема» (1964).