Їжик Семен

Ї́ЖИК Семен (17, за ін. даними — 19. 03. 1913, с. Висоцько Нижнє, нині Нижнє Висоцьке Турків. р-ну Львів. обл. — 09. 06. 1995, Вінніпеґ) — церковно-громадський діяч, публіцист. Шевченків. медаль КУК. Вивчав теологію у Перемишлян. духов. семінарії (нині Польща). Висвяч. 1940 єпископом Григорієм Лакотою. Заарешт. 1942 ґестапо. Перебував до 1945 у концтаборах. Священик у таборі біженців (м. Ганновер, Німеччина, 1945–47). Відтоді — у Канаді. Служив у різних парафіях, укр. церкві Христа Царя у Вінніпезі (1993–95). Від кардинала Йосифа Сліпого отримав 1968 титул каноніка, 1947 — назву мітрат. правосвященика. У Вінніпезі — капелан і чл. керів. складу нац. культур. і політ. організацій; співред. (від 1959) та ред. (1970–95) часопису УГКЦ «Поступ»; засн. і ред. дит. ж. «Мій приятель» (1949–75). Голова Антибільшов. блоку народів, ген. секр. Світ. ліги укр. політв’язнів. Директор і ведучий радіопрограми «Голос церкви» (згодом «Голос України», провінція Манітоба, 1950–95), продюсер та ведучий щотижневої укр. телепрограми (Вінніпеґ, 1977–95). Опублікував у Вінніпезі спогади «Сміх крізь сльози: спомини з років 1939–1947» (1961), кн. «Сем Шило пише» (1963), автобіографію «Сміх крізь сльози» (1994). Автор низки публікацій на реліг., громад. і політ. теми.

І. Б. Матяш