Ї́НДРЖИШЕК Їндржих (Гнат Гнатович; 25. 07. 1857, с. Понікла, нині Ліберец. краю, Чехія — 28. 08. 1924, Прага) — під­приємець, видавець, громадський та політичний діяч. Закін. нижче реал. училище у м. Ліберець, навч. у торг. фірмі у м. Високе-над-Їзероу (Чехія). 1879–81 служив в австро-угор. армії. Від 1881 — у Києві, де 1883 від­крив власний муз. магазин із видавництвом (від 1885 — «Депо музичних інструментів»), 1885 — майстерню з виготовле­н­ня та ремонту муз. інструментів. У різні роки в майстерні Ї. працювали ві­домі згодом скрипк. майстри Ф. Шпідлен та П. Схованек. До асортименту магазину входили різноманітні інструменти — струн­но-смичкові, духові, балалайки, гармоні від концертино до великих баянів, фісгармонії та фортепіано, від 1903 також грамофони, платівки. Ї. першим в Україні роз­почав пром. виготовле­н­ня клеєних кобз. Був пред­ставником у Києві нім. фірми звукозапису «Інтернаціональ Екс­тра-Рекорд». У київ. студії цієї фірми 1909 записано 11 платівок спів­ачки О. Петляш у фортепіан. су­проводі М. Лисенка, 3 з яких з укр. піснями («Ґандзя» — «Лугом іду, коня веду», «Віють вітри» — «Карі очі» та «Ой казала мені мати» — «Не вернувся з походу») зберігаються у фондах Будинку-музею М. Лисенка в Києві. Ї. — засн. першої та єдиної в Україні у дореволюц. часи фірми грамзапису та ф-ки грамплатівок «Екс­трафон» (Київ, 1911–18), де записували і масово випускали (1915–16 — 500 тис. платівок на рік), окрім творів класич. та естрад. репертуару, платівки з укр. музикою, під час 1-ї світової війни — військ. маршами, патріот. піснями тощо. Від 1906 видавав (разом із В. Вондраком) першу в Росії щотижн. г. «Rusky čech», від 1911 (разом із В. Швиговським) — г. «Čechoslovan» (обидві — Київ). Брав участь у створен­ні та упр. чехо-словац. банку «Кредитна установа» (Київ). Ініціатор створе­н­ня і голова Чес. благодій. та просвітн. товариства ім. Я.-А. Коменського, голова Чес. комітету (від 1914), засн. спортивного товариства «Сокол», чес. школи у Києві. 1915 від­крив Чес. обозну ф-ку, що виготовляла вози для потреб рос. армії. Після екс­про­пріації майна Ї. більшовиками навесні 1919 ви­їхав до Чехії. Від 1921 — у Міністерстві закордон. справ Чехо-Словач­чини: від 1923 — консультант зі звʼязків з Рад. Росією у торг.-політ. секції. Член комітету Обʼ­єдн. чехів і словаків з Росії (1922–24).