ВО́НДРАК Вацлав (Vondrák Václav; 22. 09. 1859, м. Дуб, нині Чехія — 13. 08. 1925, Брно, нині Чехія) — чеський славіст. Доктор габіліт. (1893). Закін. Віден. університет зі ступ. д-ра філософії (1884), працював у ньому від 1893 приват-доцент, від 1903 — екс­траординар. професор кафедри словʼян. філології; одночасно був хранителем рукопис. від­діл. віден. «Hofbibliothek». До 1891 учителював. Досліджував старословʼян. мову і літературу, пита­н­ня порівнял. словʼян. граматики, зокрема фонетики й акцентології. Ви­вчав давні словʼян. памʼятки (Клоцеві глаголичні уривки, Фрейзинген. памʼятки, Київ. листки та ін.), пита­н­ня походже­н­ня глаголиці (виводив глаголич. письмо з грец. курсив. літер), літ. діяльність Кирила і Мефодія. Упорядкував і видав «Frisinské památky, jich vznik a význam v slovanském písemnictví» (Praha, 1896), «Kirchenslaviche Chrestomathie» (Gӧttingen, 1910) та ін. Лекції В. у Віден. університеті з історії чеської літ-ри та мови, словʼян. акцентології слухав І. Зілинський.