КОЧУБИ́НСЬКИЙ Олександр Олександрович (22. 10(03. 11), за ін. даними — 03(15). 11. 1845, Кишинів — 13(26). 05, за ін. даними — 28. 05(10. 06). 1907, Одеса) — славіст. Член Моск. археол. товариства, Чеського королів. товариства наук, Чесь­кої академії наук і мистецтв. 1867 закін. Моск. університет зі ступ. канд. Від­тоді учителював; від 1869 у закордон. від­ряджен­ні ви­вчав досвід організації шкіл. справи у Ні­меч­чині й Австрії; від 1871 працював у Новорос. університеті в Одесі: від 1877 — ординар. професор кафедри словʼян. філології, водночас 1903–05 — декан істор.-філол. ф-ту. Досліджував історію, мови й діалекти, культуру та етно­графію словʼян. народів. Критикував теорію протоетніч. першості серб. мови серед словʼян, від­давав пер­шість рос. мові. Прабатьківщиною словʼянства вважав тер. між Карпатами й Дунаєм. На його думку, стародавні елементи збе­реглися у словʼян. мовах пропор­ційно близькості чи від­далено­сті поселе­н­ня від­повід. народів від цього регіону. Як прибічник офіц. словʼянофільства ідеалізу­вав роль Росії у визволен­ні сло­вʼян. народів Балкан. п-ова, виправдовував придуше­н­ня польс. пов­ста­н­ня 1863–64, що за­грожувало єд­ності словʼян. світу, од­нак ви­ступав проти актив. роз­по­всюдже­н­ня російської мови і право­славʼя (вважав, що воно повин­но від­буватися еволюц. шляхом). 1890 від­значений Уваров. золо­тою меда­л­лю С.-Петербур. АН за рец. на кн. П. Житецького «Очер­ки по истории малорус­ского на­речия в ХVII и ХVIII веках». Один із засн. Істор.-філол. товариства при Но­во­­рос. університеті (1889). Ред. «Запи­сок Императорского Новорос­сийского университета» (від 1878).