Кочура Михайло Никифорович
КОЧУ́РА Михайло Никифорович (псевд.: Одинокий М., Одинокий Михайло; 06(18). 08. 1851, м. Ромни Полтав. губ., нині Сум. обл. — після 1932, Полтава) — письменник. Навч. у гімназіях Полтави і Катеринослава (нині Дніпропетровськ). 1874–75 входив до підпіл. гуртка народниц. напряму «Унія». Мешкав на хуторі побл. с. Федунка (нині Шишац. р-ну Полтав. обл.), де в нього бували В. Самійленко, П. Богацький, В. Винниченко, рос. філософ і літературознавець Л. Аксельрод. Згодом переїхав на хутір побл. с. Абазівка (нині Полтав. р-ну). Писав російською мовою, згодом — українською. У 1870-х рр. співпрацював у г. «Неделя», ж. «Сын Отечества», «Хуторянин». Друкувався у зб. «Перша ластівка» (1905), тижневику «Слово» (1907–09). Автор зб. віршів «Гончар», «Заповіт сім’ї на могилі матері», «Зустрічі і малюнки з натури» (усі — 1906), «В смутну годину» (1907). Видав тритом. зібр. творів — зб. поезій «Народні сльози», «Промінь надії на інше життя», драму «Велике жадання» із задуманої трилогії «30 років на хуторі» (1906–07; усі — Полтава); кошти із продажу цих книжок передав у фонд на спорудження пам’ятника Т. Шевченкові у Києві. Присвятив поетові зб. віршів «На століття Т. Г. Шевченка. Відгуки наболілого серця. 1908–1911 рр.» (1914). Поезії К. глибоко ліричні, окремі з них стали піснями. У ж. «Вестник гомеопатической медицины» опубл. цикл нарисів із нар. медицини «Скорботні листки хуторянина» (1900–01). Автор «Спогадів. 1851–1918» (1931, неопубл.).
Рекомендована література
- Микиша М. В. Незабутні зустрічі // М. М. Коцюбинський. Зб. 4. К., 1960;
- Ротач П. Михайло Кочура згадує Миргородщину // Прапор перемоги. 1987, 10 січ.
Завантажити статтю
Людина 
