Кочура Михайло Никифорович

Визначення і загальна характеристика

КОЧУ́РА Михайло Никифорович (псевд.: Одинокий М., Одинокий Михай­­ло; 06(18). 08. 1851, м. Ромни Полтав. губ., нині Сум. обл. — піс­­­ля 1932, Полтава) — письмен­ник. Навч. у гімназіях Полтави і Катеринослава (нині Дні­пропетровськ). 1874–75 входив до під­піл. гуртка народниц. напряму «Унія». Меш­­кав на хуторі побл. с. Федунка (нині Шишац. р-ну Полтав. обл.), де в нього бували В. Самійленко, П. Богацький, В. Вин­ниченко, рос. філософ і літера­­туро­знавець Л. Аксельрод. Зго­­дом пере­їхав на хутір побл. с. Абазівка (нині Полтав. р-ну). Писав російською мовою, згодом — укра­­їнською. У 1870-х рр. спів­­працював у г. «Неделя», ж. «Сын Отечества», «Хуторянин». Друку­­вався у зб. «Перша ластівка» (1905), тижневику «Слово» (1907–09). Автор зб. віршів «Гончар», «Заповіт сімʼї на могилі матері», «Зу­стрічі і малюнки з натури» (усі — 1906), «В смутну годину» (1907). Видав тритом. зібр. тво­­рів — зб. поезій «Народні сльози», «Промінь надії на інше життя», драму «Велике жа­да­н­ня» із задуманої трилогії «30 років на хуторі» (1906–07; усі — Полтава); кошти із продажу цих книжок пере­дав у фонд на спорудже­н­ня памʼятника Т. Шевченкові у Києві. Присвятив поетові зб. віршів «На столі­т­тя Т. Г. Шевченка. Від­гуки наболілого серця. 1908–1911 рр.» (1914). Поезії К. глибоко ліричні, окремі з них ста­­ли піснями. У ж. «Вестник гомео­патической медицины» опубл. цикл нарисів із нар. медицини «Скорботні листки хуторянина» (1900–01). Автор «Спогадів. 1851–1918» (1931, неопубл.).

Літ.: Микиша М. В. Незабутні зу­стрічі // М. М. Коцюбинський. Зб. 4. К., 1960; Ротач П. Михайло Кочура згадує Миргородщину // Прапор пере­моги. 1987, 10 січ.

П. П. Ротач

Завантажити статтю