Іларіон (Юшенов)
ІЛАРІО́Н (Юшенов Іван Юхимович; 22. 02(05. 03). 1824, с. Нове Вʼяземського пов. Смоленської губ., Росія — 18(31). 01. 1904, Полтава) — церковний діяч РПЦ. Закінчив Смоленську духовну семінарію (1844). 5 листопада того ж року рукопокладений у сан священика. Від 1846 служив у м. Смоленськ: у Вознесенському жіночому монастирі, від 1859 — у кафедральному соборі, благочинним церков міста. 4 березня 1873 прийняв чернечий постриг, згодом призначений настоятелем Смоленського Троїцького монастиря у сані архімандрита. Від 24 грудня 1878 — намісник Києво-Печерської Свято-Успенської лаври. 29 квітня 1884 митрополитом Ісидором хіротонізований на єпископа Прилуцького, призначений вікарієм Полтавської єпархії, настоятелем Хрестовоздвиженського монастиря; від 3 липня 1886 — керуючий Полтавської єпархією, від 14 листопада 1887 — єпископ Полтавський і Переяславський. Опікувався заснуванням близько 1200 церковно-парафіяльних чоловічих і жіночих шкіл на Полтавщині, єпархіального комітету Православного всеросійського місіонерського товариства (1888), Свято-Володимирського притулку для вдів і сиріт духовного звання (1888), Свято-Макарівського єпархіального братства (1890), Сестринського братства в імʼя Богоматері (1897), відділення Православного палестинського товариства (1899).