Ілля Муромець
«ІЛЛЯ́ МУ́РОМЕЦЬ» — перший у світі багатомоторний важкий бомбардувальник. Створ. авіац. відділом Русько-Балт. вагон. заводу в С.-Петербурзі під керівництвом І. Сікорського (серед конструкторів — О. Кудашев, К. Ергант, Г. Адлер). Уперше піднявся у повітря 10 грудня 1913. На літаку, пілотованому І. Сікорським, здійснено показові польоти і встановлено низку рекордів: 12 грудня 1913 він підняв вантаж вагою 1100 кг (поперед. рекорд — 653 кг), 12 лютого 1914 здійснив політ із 16-ма пасажирами на борту (заг. маса вантажу — 1290 кг). Його випускали серійно у багатьох модифікаціях до 1919. За різними даними, загалом збудовано від 79-ти до 83-х одиниць.
«Ілля Муромець Київський» серії Б (ІМ-Б Київський) — перша серійна модифікація. Названа на честь перельоту першої машини цієї серії за маршрутом С.-Петербург–Київ 17–18 червня 1914. ІМ-Б — суцільнодерев’яний багатостояковий біплан з полотняною обшивкою, оснащений двигунами «Аргус» (2 по 140 і 2 по 125 к. с.) або «Сальмсон» (2 по 200 і 2 по 135 к. с.). Екіпаж — 4 особи. Озброєння не передбачене. Збудовано 6 екземплярів: 2 із «Аргусами» і 4 із «Сальмсонами». Їх використовували переважно як навч. до серед. 1915. Один ІМ-Б навесні 1914 встановили на поплавк. шасі. Літак, прийнятий на озброєння Мор. відомством, залишався найбільшим гідропланом до 1917.
«Ілля Муромець» серії В (ІМ-В, полегшений, бойовий, вузькокрилий) — літак дещо зменшених розмірів і маси, краще пристосований для бойового застосування. Кабіна мала більшу площу засклення. Озброєння — 1–2 кулемети різних типів на шкворневих установках у надфюзеляж. вирізі верхнього крила між бензобаками. Іноді в політ брали ручний кулемет для стрільби через вікно у фюзеляжі. Екіпаж — 4 особи. 1914–15 збудовано понад 30 екземплярів ІМ-В, більшість з яких була оснащена 4-ма двигунами «Санбім» по 150 к. с. кожний. Відомі й ін. варіанти, напр., з двома «Сальмсонами» по 200 к. с. Двомоторні літаки за характеристиками поступалися чотиримоторним (їх використовували як навч.). Бомбове навантаження ІМ-В сягало 500 кг.
«Ілля Муромець» серії Г (ІМ-Г, ширококрилий) відрізнявся від поперед. серії більшими розмірами, посиленим стрілец. озброєнням, а також збільшеним до 6-ти осіб екіпажем. На ІМ-Г застосовували різні типи двигунів у різних комбінаціях: чотири «Санбіми» по 150 або 160 к. с., чотири «Аргуси» по 125 або по 140 к. с. та ін. Серія, яку випускали 1916–18, включала декілька субмодифікацій.
«Ілля Муромець» серії Д (ДІМ) — машина значно менших розмірів, ніж ін. модифікації, що мала повністю засклену носову частину фюзеляжу. Двигуни — 4 «Санбіми» по 150 к. с. у двох тандем. установках, ефективність яких виявилася низькою, а льотні характеристики літака незадовільними. Збудовано 3 екземпляри.
«Ілля Муромець» серії Е (ІМ-Е) — остання і найглибша модифікація бомбардувальника, оснащена двигунами «Рено» по 220 к. с. Засклення кабіни — як у типу ДІМ, озброєння — до 8-ми кулеметів, екіпаж — 7–8 осіб. 1917 збудовано й відправлено на фронт 3 ІМ-Е, ще декілька зібрано 1918.
До поч. 1-ї світової війни збудовано 4 «Іллі Муромці», які до вересня 1914 передано у військ.-повітр. флот. 10 грудня 1914 створ. Ескадру повітр. кораблів (перше у світі бойове з’єднання багатомотор. літаків) із гол. базою у Вінниці. Її загони діяли на різних ділянках фронту. Загалом за роки 1-ї світової війни у бойових діях взяло участь бл. 50-ти машин цього типу. Їхні екіпажі здійснили понад 300 вильотів на розвідку і бомбардування, скинули 48 т бомб, стрільці знищили не менше 3-х машин ворога (нім. винищувачі збили лише один бомбардувальник). Наприкінці 1917 — у 1918 декілька літаків, що знаходилися на базі у Вінниці, входили до складу Повітр. флотів УНР та Української Держави, однак через поганий тех. стан у бойових діях їх не використовували. 1918 на Русько-Балт. заводі добудовано 13 машин типу Г-3, які увійшли до складу організов. рад. командуванням Дивізіону повітр. кораблів. Дивізіон брав участь у воєн. діях 1918–20 та польс.-рад. війні, зокрема його літаки бомбили денікін. кавалерію побл. м. Воронеж (РФ) у вересні 1919, атакували польс. війська в Білорусі влітку 1920 й частини генерала П. Врангеля у Пн. Таврії восени того ж року. 1921–22 6 повітр. кораблів обслуговували поштово-пасажир. авіалінію Москва–Орел–Харків. Останній «Ілля Муромець» виведений з експлуатації 1923.
Рекомендована література
- Фине К. Русские воздушные богатыри И. И. Сикорского. Белград, 1930;
- Шавров В. Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 года. Москва, 1986;
- Катышев Г. И., Михеев В. Р. Крылья Сикорского. Москва, 1992;
- Кондратьев В. Бомбардировщики Первой Мировой войны. Москва, 1999.
Завантажити статтю
