ІЛЬНИ́ЦЬКА Луїза Іванівна (01. 10. 1939, с. Печеськи Ружичнянського р-ну Камʼянець-Подільської обл., нині Хмельницького р-ну Хмельницької обл. — 16. 03. 2026, Львів) — бібліо­графо­знавець, книго­знавець. Дружина М. Ільницького, мати М. Комариці та Я. Ільницького. Дійсний член НТШ (1992). Закінчила Львівський університет (1961). Учителювала; працювала у Львові: у видавництві «Каменяр» (1964–65); літературний редактор журналу «Фізико-хімічна механіка матеріалів» (1966–67); від 1970 — у ЛНБ НАНУ: від 1988 — завідувач від­діле­н­ня наукової бібліо­графії. Від 1991 — керівник видавничого проєкту «Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпат­ті, Волині з додатком книг української еміграції, 1914–39 роки». Авторка бібліо­графічних досліджень про Марка Вовчка, В. Стефаника, Р. Іваничука, Р. Федоріва, М. Ільницького, М. Гуменюка; книги «“Русалка Днѣстровая” (1837) у бібліотеках і музеях світу» (Л., 2007); низки статей з питань національної бібліо­графії. Цінну інформацію містять її наукові роз­відки про між­словʼянські звʼязки діячів «Руської трійці», значе­н­ня М. Грушевського для становле­н­ня україно­знавчої бібліо­графії, україніку НТШ як джерело національної бібліо­графії. Упорядкувала збірник наукових праць «Біля джерел української радянської бібліо­графії» (1991) М. Гуменюка, «Іван Омелянович Левицький» (2002); уклала бібліо­графічні покажчики «“Руська трійця”: М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький» (1993), «Репертуар української книги, 1798–1916 роки: Матеріали до бібліо­графії» (1995–2005, томи 1–9; усі — Львів).