ІЛЬНИ́ЦЬКИЙ Микола Микола­йович (23. 09. 1934, с. Ільник, нині Турків. р-ну Львів. обл.) — літературо­знавець, історик літератури, поет, пере­кладач. Чоловік Л. Ільницької, батько М. Комариці та Я. Ільницького. Доктор філологічних наук (1984), професор (1994), член-кореспондент НАНУ (2003). Дійсний член НТШ (1989; голова філол. секції та літературо­знав. комісії 1989–99), чл. НСПУ (1967). Премія в галузі літ.-худож. критики ім. О. Білецького (1983), премії СП СРСР (1985), ім. І. Франка НАНУ (1995), ім. Б. Лепкого (2002). Заслужений діяч науки і техніки України (2016). Закін. Дрогоб. пед. ін­ститут (Львів. обл., 1957). Працював у львів. обл. г. «Радянське слово», «Ленінська молодь», «Вільна Україна». 1964–90 — у ред. ж. «Жовтень»: завідувач від­ділу критики, від 1980 — за­ступник гол. ред. Від 1990 — завідувач від­ділу укр. літ-ри Ін­ституту україно­знавства НАНУ (Львів); одночасно від 1994 — у Львів. університеті: від 2001 — завідувач кафедри теорії літ-ри та порівнял. літературо­знавства. Дебютував як поет віршем «Цвіте Батьківщина» (г. «Радянське слово», 1953, 15 листопада). У зб. поезій «Земні артерії» (1965), «Мозаїка доріг» (1980; обидві — Львів) та «За роком рік» (К., 1988) виявив себе оригін. поетом філос. складу мисле­н­ня. Зробив низку пере­кладів перс. класич. поезії. Перші ж його критичні стат­ті й книги («Барви і тони поетичного слова», 1967; «Таємниці музи», 1971; «Без­перервність руху», 1983; усі — Київ) привернули увагу глибиною аналізу літ. процесу, роз­глядом новатор. тенденцій, зокрема у творчості «шістдесятників». Ви­ступи І. на захист самовираже­н­ня митця, гостроту соц. баче­н­ня, права на твор. екс­перимент викликали осуд з боку пред­ставників ортодокс. критики. Тоді ж роз­почав досліджувати творчість замовчуваних та заборонених в СРСР письмен­ників 20 ст., зокрема учасників угрупова­н­ня «Молода Муза» (Б. Лепкого, М. Яцківа, В. Пачовського), літ. процес 20–30-х рр. на зх.-укр. землях і в еміграції (творчість Б.-І. Антонича, Б. Кравціва, Є. Маланюка та ін.). Уклав антології «Роз­сипані перли: Поети “Молодої Музи”» (К., 1991), «“Над рікою часу”: Західноукраїнська поезія 20–30-х років» (Х., 1999), «Поети Празької школи: Срібні сурми» (К., 2009), зб. фольклор. записів «Ой зацвіла черемшина: Народні пісні з голосу Ганни Ільницької» (К., 1981). Упорядник, автор перед­мов і приміток до вид. творів М. Яцківа, Б. Лепкого, В. Симоненка, І. Крушельницького, Юліана Опільського, С. Гординського, Б.-І. Антонича, пере­вид. праці Л. Білецького «Основи української літературно-наукової критики» (К., 1998).