Ільницький Степан Володимирович
ІЛЬНИ́ЦЬКИЙ Степан Володимирович (22. 04. 1921, м. Дрогобич, нині Львів. обл. — 21. 09. 2012, Торонто) — громадський діяч, фахівець у галузі нафтохімії. Син В. Ільницького. Дійсний член НТШ (1996). Навч. у гімназії ім. І. Франка (Дрогобич, 1931–39), Львів. політехніці (1939–43), Вищій тех. школі у м. Карлсруе (Німеччина, 1948–50), Саскачеван. університеті (м. Саскатун, Канада, 1950–51). У складі дивізії «Галичина» в липні 1944 взяв участь у бою побл. м. Броди (Львів. обл.). На еміграції у Німеччині, згодом — у Канаді. Працював у дослідниц. відділах компаній «Imperial Oil» (Канада, 1951–67) та «EXXON Chemicals» (США, 1967–81). Член Товариства укр. інж. Канади (від 1964). Отримав 37 патентів у США і бл. 300 — в ін. країнах, переважно у галузі збереження пливучості середніх нафт. дистилятів при низьких т-рах. Від 1991 — чл. й актив. діяч Комітету науки та культури для зв’язків з українцями за кордоном при НАНУ (Київ). Ініціював і забезпечив фінансування низки проектів, зокрема встановлення мемор. дощок у вестибюлі та на фасаді Будинку вчителя у Києві на відзначення діяльності УЦР і проголошення УНР, підготовку та видання архів. матеріалів УЦР, а також біогр. словника діячів УНР. Старанням І. були видані кн. «Степан Сірополко. Історія освіти в Україні» (2001), «Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду» (2006; обидві — Київ) та ін.
Рекомендована література
- Косів М., Грабовський В. Честь комбатанта // ЛУ. 2011, 21 квіт.
Завантажити статтю
Людина 
